16 вересня 1997 року Президентом України була підтримана ініціатива Спілки юристів, Спілки адвокатів та Міністерства юстиції України щодо встановлення в Україні професійного свята правників (Указ Президента України № 1022/97). Так на українському календарі 8 жовтня з’явилося нове свято – День юриста, яке відзначалося вже вісімнадцятий рік поспіль.
Адвокати, прокурори, судді, державні виконавці та реєстратори, нотаріуси… Всіх цих фахівців поєднує одне головне слово – ЮРИСТ.
Юридична компанія ЛЕКС ЛІГА хоче розглянути майбутнє цієї професії та розвиток юридичних послуг у розрізі реформ, що відбуваються в державі, зокрема реформи адвокатури.
Професія юриста користується серед випускників шкіл великим попитом, саме тому, не зважаючи на скорочення в останні роки державного замовлення, прослідковується тенденція збільшення набору абітурієнтів на контрактну форму навчання. Діє загальновідоме правило економіки: попит породжує пропозицію. Так, кожного року 268 вищих навчальних закладів України випускають юристів. Проте наявність диплому за спеціальністю «правознавство» у достатньо великої кількості людей зовсім не означає в реальності навалу висококваліфікованих правників. Кожна юридична фірма, адвокатське об’єднання, державний орган чи
підприємство прагне мати у себе в штаті юриста, який отримав якісну освіту та має за плечима декілька років практичної діяльності. У даний час, у період економічної кризи, коли припиняють свою діяльність ряд підприємств та скорочується кількість працівників, у роботодавців, які залишаються на плаву та розвивають свій бізнес, є гарна можливість найняти на роботу справжнього спеціаліста за помірну заробітну плату.
І хоча Україна має в арсеналі величезну плеяду правознавців, проте варто зазначити, що, порівнюючи концентрацію юристів на душу населення у Німеччині чи США, Україна в рази поступається цим державам, маючи приблизно одного юриста на 7 тис. мешканців. При цьому, у названих державах цей показник – один юрист на 120 громадян.
Останній рік відзначився початком інтенсивного реформування українського законодавства. Одними з найбільш обговорюваних у суспільстві стали запроваджувані зміни у системі міліції, прокуратури, судів, виконавчої служби тощо. Таким чином, значна кількість колег-юристів починає працювати по-новому.
Більш детально хотілося б зупинитися на деяких аспектах реформування адвокатури. Як пропоновані зміни можуть вплинути на ринок надання юридичних послуг в Україні?
На даний час юридичні послуги надаються як адвокатами (адвокатськими об’єднаннями, бюро), так і суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами (юридичними фірмами, юридичними компаніями) та фізичними особами-підприємцями, які реєструють вид своєї економічної діяльності за кодом 69.1
«Діяльність у сфері права», що передбачає юридичне представництво, надання консультаційних послуг і захист інтересів в судах.
Проте, якщо адвокатська діяльність регулюється спеціальним законодавством і контролюється окремими органами, то до надання юридичних послуг іншими суб’єктами цього ринку окремих вимог чи ліцензування не встановлено, тобто цей процес не контролюється з боку держави, що часто впливає на якість таких послуг. Існує, звичайно, значна кількість юридичних компаній чи приватних практиків, які цінять свою репутацією і працюють добросовісно, проте ніхто із громадян не застрахований від отримання неякісних послуг від осіб, основною метою яких є отримання від клієнта коштів, а не вирішення його проблем. Так економічний інтерес власників бізнесу у багатьох випадках є вищим над поняттям репутації юриста. Однією з причин цього є те, що в Україні засновником, учасником чи директором юридичної фірми може бути особа, яка не має юридичної освіти, як це вимагається, наприклад, у США. В таких країнах як Австралія, Великобританія, Кіпр вимога щодо наявності юридичної освіти пред’являється лише до директора, що дозволяє залучати сторонніх інвесторів, фінансистів і менеджерів для більш ефективного розвитку та діяльності юридичного бізнесу.
Крім того, сфери юридичної практики юристів-підприємців в Україні майже збігаються зі сферами діяльності адвокатів, адже на даний час адвокати мають монополію на надання послуг у сфері права лише у кримінальному провадженні.
Якраз питання монополії адвокатів є основним і найгострішим у процесі запровадження реформ адвокатури. Другий рік поспіль правники обговорюють різні варіанти змін до законодавства в даній сфері. Розглянемо їх уважніше.
Низка законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України, передбачають монополію адвокатів на представлення інтересів клієнтів у судах.
Відправним моментом у розробці вказаних змін стало рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 23-рп/2009 року щодо правової допомоги, яким надано тлумачення нормам статті 59 Конституції України, в якій зазначено, щокожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Так, Конституційний суд вирішив, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує. Положення ж ч. 2 цієї статті «для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура» в аспекті конституційного звернення треба
розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах дізнання, досудового слідства чи дачі пояснень у правовідносинах з цими та іншими
державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від
обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не
виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо
законами України щодо цього не встановлено обмежень.
Підставами для запровадження монополії адвокатури на ведення справ у судах автори законопроектів називають те, що держава в такий спосіб бере на себе обов’язок забезпечувати можливість надання кваліфікованої правової допомоги, так як виключно адвокати мають право надавати правову допомогу лише після складання ними кваліфікаційного іспиту та стажування, та, крім того, тільки вони несуть дисциплінарну відповідальність за неякісну правову допомогу.
У чому ж полягає так звана монополія адвоката?
Розглядаючи практику європейських країн, можна навести приклади як повної, так і часткової монополії адвокатів на ринку юридичних послуг. До країн з повною монополією адвокатів в юридичній професії, тобто представництво в судах, надання правових консультацій тощо виключно адвокатами, відносяться Австрія, Кіпр, Чехія, Німеччина та Угорщина. Країнами з так званою частковою монополією адвокатів – представництво в судах – є Бельгія, Литва, Норвегія та Португалія.
У законопроектах, підготованих в Україні, під
монополією передбачається участь адвоката при розгляді судами цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справ, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також у виконавчому провадженні. Проте, деякі проекти передбачають виключення для юристів, що працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також на підприємствах, установах, якщо при цьому вони представляють їхні інтереси.
Отже, порівнюючи з європейським досвідом, в Україні пропонується запровадити адвокатську монополію у варіанті «light», що не повинно призвести до одночасної втрати заробітку великій кількості юристів.
Проте для отримання адвокатського свідоцтва планується підвищити вимоги до кандидатів. Так, стаж роботи в галузі права з 2 років планують підвищити до 3-5 років і лише на визначених законом посадах.
Відповідаючи на питання: «Що станеться з великою кількістю юридичних фірм, які стабільно працюють, маючи у штаті одного-двох адвокатів, або з фізичними особам-підприємцями, які, не маючи адвокатського свідоцтва, надають послуги в області права, після монополізації адвокатами юридичного ринку?», можна спрогнозувати наступне. Якщо в юридичних компаній є шанси продовжувати працювати у даному складі та поступово збільшувати у штаті кількість адвокатів, перепрофільовуючись у майбутньому в адвокатські об’єднання, то у фізичних осіб-підприємців є лише один вихід для продовження провадження діяльності – складання іспиту та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, так як надаючи лише консультації, шансів вижити
не має.
Чому на даний момент особи, які працюють самостійно в даній області, у більшості випадків обирають форму ФО-П, а не практикують у якості адвоката? Справа полягає в правилах оподаткування отриманих доходів від зайняття професійною діяльністю – адвокати не мають права бути платниками єдиного податку, що є більш вигідним у порівнянні зі сплатою податку на доходи фізичних осіб, передбаченого для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Проект Закону України № 1794 від 19 січня 2015 року «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та деяких законодавчих актів України» (щодо набуття статусу адвоката, відновлення гарантій адвокатської діяльності, удосконалення форм і видів адвокатської діяльності, формування та діяльності органів адвокатського самоврядування) передбачає права адвокатів, адвокатських бюро та об’єднань самостійно обирати систему і порядок оподаткування доходів від провадження адвокатської діяльності, в тому числі спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Отже, якщо разом з монополізацією адвокатської діяльності будуть запроваджені й зміни у системі оподаткування, то цей процес пройде з мінімальними втратами юристів.
Ще один момент, на який би хотілося звернути увагу – це оплата послуг адвоката, яка може значно підвищитися у перехідний період, що негативно вплине на можливість громадян звертатися за захистом своїх прав до суду, за допомогою кваліфікованого представника своїх інтересів. Проте, це
питання вже повністю залежить від виконання своїх обов’язків Антимонопольним комітетом України.
Підсумовуючи, варто зазначити, що у ці нелегкі часи економічної кризи та тривалому процесі реформування, який, сподіваємось, дасть позитивні результати, для збереження і розвитку бізнесу необхідно слідкувати за мінливими тенденціями, вловлювати та обирати правильний вектор руху, не зупинятися на досягнутому, стрімко розвиватися та пам’ятати слова Теодора Рузвельта: «Єдиною перешкодою здійсненню наших планів на завтра можуть бути наші сьогоднішні сумніви».
_03_03.png)
