Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ЮРЛІГА традиційно пропонує читачам ознайомитися з короткою підбіркою останніх подій судового світу
ПРАВОВІ ЗВІСТКИ
Верховний Суд України
Позов уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізосіб про стягнення кредиту до юрособи і фізособам розглядається у двох юрисдикціях
Розглянувши справу № 6-1521цс15 про стягнення заборгованості за кредитним договором з юрособи та кількох фізосіб-поручителів, Суд висловився щодо підвідомчості суперечок. Роз'яснено, що правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди та уповноважена особа Фонду грантірованія вкладів фізосіб виступає в суперечці від імені сторони такої угоди, не здійснюючи при цьому владних повноважень. Оскільки позовні вимоги були заявлені уповноваженою особою в інтересах банку про стягнення з товариства (позичальника) заборгованості за кредитним договором, укладеним між суб'єктами господарювання, то такі вимоги не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Позовні вимоги уповноваженої особи в інтересах банку до юрособи - товариству з обмеженою відповідальністю необхідно розглядати в порядку господарського судочинства, а позов до фізосіб - в порядку цивільного судочинства.
Третейський суд не може розглядати суперечки з кредитними боржниками - споживачами послуг банку
Розглянувши справу № 6-856цс15, Суд роз'яснив, що оскільки відповідач - фізособа (кредитний боржник) є споживачем послуг банку, суперечка виникла по кредитній заборгованості, третейського суду на підставі положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону «Про третейські суди» таке справа не підвідомча. На це рішення відреагувала Третейська палата України. У ТПУ вважають, що справи за позовом банку до фізичної особи-споживачеві банківських послуг про захист прав банку не виключені законом з компетенції третейського суду. У третейському справі, на яке посилався ВСУ, позивачем є банк, який подав позов до споживача про захист своїх прав, що виникли з кредитного договору з третейським застереженням. Тому наголошується, що ВСУ не бачить різниці між спорами щодо захисту прав споживачів за позовами банків до споживачів і суперечками з участю споживачів за позовами споживачів до банків. Відзначимо, що ще в травні, при розгляді справи № 6-64цс15 ВСУ роз'яснив, що оскільки Закон «Про третейські суди» містить заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), третейське застереження в кредитному договорі між фізичною особою (споживачем) і банком є ув'язненою в порушення вимог пункту 14 частини 1 ст. 6 Закону «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним.
Самовільно перепланована нерухомість не виділяється із загальної власності
При розгляді справи № 6-286цс15 Суд роз'яснив, що не підлягають розділу (виділенню) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ
Самообмова, що виключає відшкодування шкоди за незаконне засудження, повинен бути добровільним, свідомо помилковим, перешкоджати встановленню істини
При розгляді справи № 6-11017св15 Суд роз'яснив, що необхідно враховувати причини, що спонукали особа до самообмови, оскільки в статті +1176 ГК фактично йдеться про умисел на самообмову. Тобто, якщо особа перешкоджала встановленню істини шляхом самообмови і цим сприяло прийняттю рішень чи здійснення дій, що є підставою для відшкодування шкоди і передбачених частиною першою статті 1176 ЦК, ця особа не отримує права на відшкодування шкоди. При цьому самообмову, який виключає відшкодування шкоди, повинен бути добровільним, свідомо помилковим, мати на меті перешкодити встановленню істини і бути зафіксованим в матеріалах справи. Якщо ж особа вчинила самообмову не з власної волі, а під загрозою або в результаті насильства, такі дії не можуть кваліфікуватися як самообмову. Також суд повинен дати оцінку нагоди, коли встановлено, що самообмову був добровільним. Необхідно оцінити виконання наслідком свого боргу щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, оскільки визнання обвинуваченим своєї провини не має переваги в порівнянні з іншими доказами, воно може бути покладено в основу вироку лише при підтвердженні сукупністю інших доказів у справі. Апеляційний суд, зазначивши лише наявність явки з повинною, не врахував вищесказане, не дав належної правової оцінки доказам, які є у справі, доводам позивача про те, що під тиском він зізнався у скоєнні злочину, коли його допитували без адвоката, підтвердивши таке тиск під час інших допитів і вчинення процесуальних дій у присутності адвоката.
Постанова НБУ № 540 про обмеження видачі готівки не встановлює нових прав або обов'язків громадян, не може зачіпати їх права, свободи та інтереси
При розгляді справи № 6-13392св15 Суд роз'яснив, що відмова банку в поверненні грошових коштів з поточного (мультивалютного) рахунку позивачки суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції, статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також ст. 1 068 ГК та умовам укладеного між сторонами договору. Також роз'яснено, що посилання банку на постанову НБУ від 29 серпня 2014 № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», про зобов'язання банків обмежити видачу (отримання) готівки в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом, безпідставно, оскільки зазначене й подібні випадки наступні відповідні постанови є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин НБУ з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси. Водночас колегія суддів не погодилася з тим, що кошти з поточного рахунку повинні бути видані одноразової операцією. Роз'яснено, що суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачці грошові кошти відповідно до умов поточного рахунку, порядок виконання цього рішення суду передбаченоЗаконом «Про виконавче провадження».
_03_03.png)
