Нардеп про тиск на суддів

13 листопада 2015 року Верховна Рада України оприлюднила запити народного депутата від фракції «Опозиційного блоку» Німченка В. І., представника Всеукраїнського громадського руху «Український вибір», на ім’я Генерального прокурора України Шокіна В. М. щодо притягнення до відповідальності прем’єр-міністра України Яценюка А. П. та міністра юстиції Петренка П. Д. за втручання в діяльність судових органів. 

В одному із запитів зазначається, що дії та висловлювання глави уряду Яценюка А. П., особливо останнім часом, по суті, є цілеспрямованим втручанням у здійснення правосуддя, в тому числі у конкретних справах. Прем’єр вдається до приниження авторитету судів та суддів, погроз щодо розправи над суддями, звільнення їх з посад, безпідставного огульного обвинувачення в порушенні ними присяги, зокрема, в разі прийняття Конституційним Судом України рішення, яке не до вподоби очолюваному ним уряду.

Саме такі факти наводяться в запиті народного депутата. Так, 21 жовтня 2015 року, під час розгляду конституційного подання щодо відповідності Конституції люстраційного закону та законів про обмеження рівня соціального захисту суддів, прем’єр-міністр України відкрито звинуватив суддів Конституційного Суду України в порушенні присяги, висловивши суб’єктивну думку про неприпустимість участі в розгляді цього подання восьми суддів.

Такі дії глави уряду носять системний характер. Про це свідчить, зокрема, і його інтерв’ю від 19 жовтня 2015 року німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, в якому прем’єр огульно звинуватив весь суддівський корпус України в причетності до корупційних схем та отримання хабарів.

Не маючи на те конституційних і законодавчих повноважень, Яценюк А. П., по суті, намагається узурпувати судову владу, перебираючи на себе функції «реформатора» судової системи, хоча  прем’єр не є  суб’єктом законодавчої ініціативи щодо реформи Конституції в частині судової реформи та внесення змін до Основного Закону. Це виключне право Українського народу, Президента України та народних депутатів. 

На дискредитацію діяльності судових органів спрямована і діяльність міністра юстиції Петренка П. Д. Зловживаючи своїм службовим становищем, він, зокрема, вдався до погроз і тиску на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва під час розгляду справи щодо заборони однієї з політичних партій. Саме з вуст міністра юстиції прозвучало, що суд у повному складі став на шлях порушення принципів справедливості та об’єктивності при розгляді вказаної справи. 

У цей же час в суді розглядалось близько сотні справ щодо звільнення працівників правоохоронних органів у порядку люстрації, також судом прийнято рішення щодо незаконності постанови Кабміну, якою було позбавлено соціальних виплат близько 450 тис. пенсіонерів, і надання фінансової підтримки окремим підприємствам та організаціям Сходу України.

При розгляді справ, де позивалися до держави, яку представляло Міністерство юстиції, мав місце безпосередній тиск на конкретних суддів з метою ухвалення ними вигідних державним органам рішень. 

Прослідковується  причинно-наслідковий зв’язок між цим та обшуками кабінетів суддів та приміщень у вказаному суді. В суспільстві цілеспрямовано формується негативне ставлення до всієї судової системи і поширюється думка щодо прийнятності впливу на суд з боку структур виконавчої влади та їх посадових осіб. 

У період розгляду справи Конституційним Судом за конституційним поданням 47 народних депутатів міністр юстиції, на порушення будь-яких канонів суддівської етики, звинуватив склад суду в недоброчесності та вимагав  люстрації суддів, що, безперечно, є елементом тиску на них. 

Міжнародна практика конституційної юрисдикції не знає прикладів, щоб глава такої поважної інституції, як Конституційний Суд, був змушений звертатися за захистом від тиску на суддів КС, в тому числі з боку міністра юстиції.

Такі дії цих чиновників є антиконституційними, оскільки суперечать статті 126 Конституції України, яка виключає вплив на суддів у будь-який спосіб. Незалежність і недоторканність суддів гарантована Основним Законом шляхом заборони будь-якого втручання в діяльність судових органів України. 

Більш того, такі дії прем’єр-міністра та міністра юстиції мають кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України («втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного  рішення»). У правовій державі це означало б лише одне — відставку та кримінальну відповідальність.

Конституція України в якості гарантії незалежності суддів при здійсненні правосуддя  передбачає юридичну відповідальність винних осіб за неповагу до судів і суддів України. 

Водночас треба насамперед наголосити на тому, що судова влада, як окрема незалежна гілка державної влади, не може бути узурпована виконавчою владою і має діяти конституційний принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. 

Потрібно пам’ятати про уроки, які дає нам історія судочинства, бо вони підтверджують: немає більш продажного правосуддя, ніж дешеве правосуддя, і більш небезпечного для держави за своїми наслідками, ніж незабезпечення гарантій захисту від втручання в роботу судових установ.

Джерело: vybor.ua