Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судом сформульована правова позиція
ПРАВОВІ ЗВІСТКИ
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 листопада 2015 розглянув справу № 6-350цс15 про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, визнання незаконними рішень селищної ради та недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу Української РСР 1963 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (1981 рік), у разі смерті члена колгоспного двору успадкування майна двору не відкривається. Згідно частини першої статті 120, статті 123 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»,суперечки з приводу майна колишнього колгоспного двору, яке було придбано до 15 квітня 1991 року, повинні вирішуватися за нормами, які регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частка працездатного члена двору може бути зменшена або відмовлено в її виділенні при нетривалому його перебування у складі двору або незначної участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на момент їх вибуття і яке збереглося.
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів , затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 під № 5-24 / 26, і Вказівками щодо ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Відповідно до змісту цих Вказівок громадська група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільній групі робітників або службовців залежно від займаної посади. Отже, застосування судами норм статей 120, 123 ЦК УРСР без належного з'ясування питання про правильності віднесення будинку до суспільній групі господарств є помилковим.
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
Крім того, вирішення питання, який саме земельний кодекс (Земельний кодекс Української РСР 1970 року в редакції, чинній станом на день смерті спадкодавця, або Земельний кодекс України 1990 року в редакції, чинній станом на 15 квітня 1991 року) слід застосовувати до спірних правовідносин, залежить від встановлення судом дати набрання позивачкою та її братом права на спірний будинок, що, у свою чергу, залежить від правильності зарахування господарства до відповідної громадської групі.