Президент пішов на поправки

Консультувати чи пропонувати?

Якщо протягом останніх місяців усі, хто вважав справою життя долучитися до процесу перетворення Конституції, дискутували з приводу того, що саме і як потрібно підкорегувати в Основному Законі, то після внесення документа до ВР багато розмов виникло довкола питання: «Якими ж будуть наслідки реформи?».

Без сумніву, одні експерти схвально відгукуються щодо проекту змін, інші — висловлюють критичні зауваження. А от деякі з них не знайшли окремих важливих, на їхню думку, положень, але натрапили на нові корективи.

 «Я порівнював два тексти (проектів закону, внесеного главою держави та розробленого Конституційною комісією. — Прим. ред.) документа і побачив у тому, що зареєстрований у ВР, чимало новел. Звичайно, Президент має право це робити, він — суб’єкт законодавчої ініціативи, але…» — розповів заступник голови Конституційної комісії Віктор Мусіяка під час проведення парламентсько-громадської платформи «Конституційна реформа в частині правосуддя: попутні вітри і підводні камені».

Він звернув увагу на «небезпечність» такого положення: суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до парламенту глава держави саме після консультацій (а не «пропозицій», як було в одній із попередніх редакцій) з Вищою радою правосуддя. «Ми створюємо орган, який буде займатися всіма справами в судовій системі, — ВРП… А що тепер? Після консультацій? Значить, Президент буде консультуватися з ВРП, але остаточне рішення щодо утворення, реорганізації чи ліквідації судів приймає він?» — цікавився В.Мусіяка.

Занепокоєння із цього приводу висловлюють і деякі фахівці. Вони вважають, що глава держави повинен виконувати церемоніальну, а не визначальну роль у питанні «появи чи зникнення» храмів Феміди. Адже проведення консультацій з представниками судової влади може й не стати гарантією того, що Президент дослухається до їхньої думки. На практиці все може відбуватися так: очільник держави порадиться з ВРП, і навіть якщо вона буде проти, все одно внесе пропозицію до ВР. Остання (за умови, що в законодавчому органі буде провладна більшість), швидше за все, підтримає її. Тобто фактично, припускають експерти, віжки впливу на судову систему передадуть від парламенту Президенту. А від перестановки політичних фігур результат залишиться незмінним.

У свою чергу керівник головного департаменту правової політики Адміністрації Президента Костянтин Красовський пояснив, чому в Основному Законі варто використати саме словосполучення «після консультацій». За його словами, це все заради забезпечення балансу державної влади. «Баланс має бути не тільки між Президентом, Урядом і парламентом, повинна бути збалансованість із судовою владою. Вона не має стосунку до утворення судів. Це має бути робота між Президентом і ВР. Був обраний один суб’єкт законодавчої ініціативи, щоб порозумітися із судовою системою», — наголосив К.Красовський.

Живіть, де хочете

Також В.Мусіяка помітив, що у внесеному Президентом до ВР проекті конституційних змін зі ст.127 зникла вимога до майбутніх володарів мантій проживати в Україні щонайменше 10 років. Як припускають експерти, представники інших країн, які нашвидкуруч отримують громадянство, працюватимуть в органах не тільки виконавчої, а можливо, й судової влади. «Очевидно, високопосадовці вважають, що довіру до Феміди можуть відновити лише судді з-за кордону. Не виключено, що на роботу запросять фахівців з інших країн», — прогнозують спеціалісти.

До речі, у проекті коректив, направлених на експертизу до Венеціанської комісії, положення щодо необхідності проживання в Україні щонайменше 10 років було. Єврофахівці навіть не аналізували ст.127, яка містила таку норму. Не зникло положення й з варіанту, який 30 жовтня схвалила Конституційна комісія і направила гаранту. І вже після його «опрацювання» вимога канула в Лету.

«Ми прибираємо таку вимогу з тих самих підстав, що і для суддів Конституційного Суду (у чинній редакції Основного Закону є вимога для них проживати в Україні не менш ніж 20 років, в проекті змін такий ценз осілості вилучається. — Прим. ред.). У 1996 році було необхідно, аби особа проживала в Україні значний період… Нині ж ми виходимо з того, що світ більш динамічний, важливішим є зв’язок з питанням громадянства», — висловив точку зору АП К.Красовський.

За його словами, юрист, який у майбутньому виявить бажання одягти мантію, може навчатися за кордоном і кілька років не проживати на батьківщині. Але така особа не повинна втрачати право одягти мантію лише через недотримання вимоги щодо «10-річного проживання», бо може «принести» міжнародну практику у вітчизняну судову систему. І цим покращити якість правосуддя.

Навіщо ВС «Україна»?

Крім цього, експерти помітили те, що не всім і не відразу впадає в око: з назви «Верховний Суд України» зникло останнє слово. У пояснювальній записці до акта №3524 є пояснення: «Законопроект визначає, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Оскільки цей суд є єдиним найвищим судом в Україні, а всі суди є судами України, запропоновано змінити назву цього суду з «Верховний Суд України» на «Верховний Суд».

Таким чином, підкреслюється в документі, текст Основного Закону позбавляється механічної адаптації назви «Верховний Суд Української Радянської Соціалістичної Республіки». З аналогічних міркувань назва посади «Генеральний прокурор України» змінена на «Генеральний прокурор». Прикметно, що КС залишається з «Україною».

На думку В.Мусіяки, чому б у такому разі не залишити Президента, ВР без «України»? «Давайте системно приберемо це слово», — не без іронії зауважив заступник голови КК.

У висновках «венеціанців» (як у попередньому, так і в остаточному) про таке «усічення» назви найвищого судового органу ані слова. До того ж євроексперти в рекомендаціях використовують звичну назву — ВСУ. Втім, швидше за все, вони просто не звертали уваги на такі тонкощі.

Натомість, на думку вітчизняних фахівців, ВС залишають без «України» не без причини. Адже коригування назви зовсім не означатиме, що на Кловському палаці вивіска автоматично зміниться з ВСУ на ВС, і на цьому крапка. Найімовірніше, влада має намір реорганізувати найвищий судовий орган на свій лад і перейменування — прийнятний привід, аби дібрати до його складу «свої кадри».

Президент не приховує, що вносив до проекту змін до Основного Закону, схваленого КК та оціненого «венеціанцями», власні поправки. Про доопрацювання документа згадується навіть у пояснювальній записці. Але в багатьох правознавців виникло запитання: чи можна залишати на документі з пропозиціями щодо внесення конституційних змін «знак якості» європейського органу, якщо текст трохи відрізняється від схваленого «венеціанцями»?

Та ще й окремі корективи випали з поля зору ВК: вона їх навіть не аналізувала. Але члени комісії не могли припустити, що такі «непомітні нюанси» вирішуватимуть долю не тільки володарів мантій, а й цілих установ.

ІРИНА БЕРЕЗНЕВА