Корупція в судах: як вона виглядає. Частина 2

Інтернет-видання “Ні корупції!” зібрало думки експертів, бізнесменів, представників посольств про корупцію в судовій системі, з якою бізнес-середовище лишається сам на сам. 

Читайте першу частину теми: Корупція в Україні страшніша для інвесторів, ніж війна

Андрій Клименко, представник “AIIA Company”

Я представляю бізнес-компанію, яка веде діяльність в Україні, в Західній Європі, Америці і Китаї. Я точно знаю, що корупція є в кожній країні. Вона є в США, Японії і Німеччині. Окрім того, вона є в Сингапурі та Грузії. Але мова йде, наскільки нею просякнуте суспільство, і як сильно люди відчувають її на собі.

Якщо порівнювати Україну з іншими країнами, де ми ведемо свою діяльність, то виключно в Україні ми маємо проблеми з державними органами. Вони нам постійно заважають працювати, роблячи нам перепони, що забирає зайвий час, гроші і т. д. Ні для кого не секрет, в Україні є проблема з податковою, митною інспекцією, з валютним регулюванням, із судами.

У нас є низка судових рішень, які “тягнуться” більше року. Судді просто переносять судові засідання по 4-5 разів через неадекватні причини. Це точно є порушенням норм закону, але ситуація залишається абсолютно безкарною.  Це все вимагає часу, ресурсів, які бізнес не готовий виділяти.

Сьогодні судді часто переносять свої засідання і ставлять ситуацію таким чином, що адвокат має йти до судді і домовлятись.

В інших країнах у нас абсолютно немає точок дотику з правоохоронними органами, судами та адвокатами. Ми працюємо в рамках закону, і все відбувається нормально.

Ситуація в Україні точно не покращується. Ми це на собі відчуваємо. Є дуже багато цікавих промов, мовляв,  ми багато що робимо, але причина не в нас. А насправді ситуація з податковою, з митними органами при Януковичі для нас була кращою. Багато речей вирішувались. Зараз же щодня є патові ситуації, які не мають свого вирішення в юридичному полі, якщо ти хочеш зробити все правильно.

Суд як бізнес

Судова система – це також бізнес. Я знаю людей, які знають про те, що вони будуть суддями через 3 – 5 років. Кожному з них треба досягнути якогось віку, тому він “протирає” штани в податковій інспекції чи десь в прокуратурі носить папірці. Він знає, скільки грошей має заплатити, і скільки він потім їх в суді заробить. На запитання: “Чому ти туди йдеш, він каже: “Ну, треба якось гроші заробляти. Гроші заробляти я не вмію, бізнес вести теж не вмію, бо це ризик, треба напружуватись, читати книжки, консультуватись, вночі не спати. А як піду в суд – буде все нормально”.

Ми співпрацюємо з венчурними компаніями та приватними інвесторами, які хочуть вкладати гроші в Україну. Коли я зустрічаю їх в аеропорту, я бачу на якій хвилі вони приїжджають, і що у них відбувається. Вони мають дуже багато ідей, вони реально хочуть вкладати гроші. Але коли дізнаються, яким чином захищаються права та власність в Україні, то кажуть, що не готові зараз інвестувати. При цьому, жодного слова про війну.

Нещодавно я спілкувався з представником одного з посольств країн СНД. Він каже, що посольство щоденно займається понад двома сотнями компаній. Вони кожного дня відстоююють їхні інтереси.“Моя робота полягає, щоб відстоювати інтереси компаній в судах. Моя присутність точно впливає на суддів, але це неправильний механізм”, – каже він.  

Богдан Львов, голова Вищого господарського суду України

Якщо буде йтися виключно про створення інвестиційної привабливості для іноземних інвестицій, то мені це нагадує щось на кшталт створення магазинів «Березка» за радянських часів. Тобто, іноземець за валюту може придбати все, що завгодно, а власні громадяни мають те, що мають у звичайних магазинах.

Я завжди з розумінням ставився, коли іноземні представники урядів брали участь у розгляді справ навіть в тих випадках, коли можливо очікувати корупційну складову. Це їхній обов’язок. Вони захищають власні інтереси.

Судова практика має багато прикладів коли вигравали судові справи і американські підприємства. Тому сподіваюсь, що чутки про тотальну корупційну складову в судах все ж таки перебільшені. І, до речі, коли ми кажемо, що жодне рішення не можна отримати без хабаря, фактично ми звинувачуємо іншу сторону в тому, що вона йому заплатила.

Корупція в судах таки є

Не буду казати що корупції немає: вона є, і з нею треба боротися. Але ми розуміємо, що система правосуддя існує вже не рік і не два, і вигадати зараз щось нове, чого не було в жодній країні світу, майже неможливо.

Кожна країна має певні особливості. Головна проблема України в тому, що кожен українець завжди має план «Б». Головна проблема – це не погане законодавство, а проблемне його застосування. Відсутня доброчесність: ані суддя, ані правоохоронець, ані державний діяч не ставиться з достатньою повагою до власного імені, не створює історію свого розвитку, не цінує це.

Самоочищення судової влади

У нас працює Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) та Вища рада юстиції. На жаль, у спадок їм досталися матеріали, які вже очікували дуже тривалий період, і терміни притягнення суддів до відповідальності закінчилися. Це зовні виглядає погано, бо нікого не притягнено до відповідальності. Тому я би попросив, якщо будь хто –  громадськість, юридична спільнота – виявляє факти корупції, то звертайтеся не до Генерального прокурора, не до президента, не до прем’єр-міністра, які не зможуть нічого зробити з цією інформацією, а до ВККС та Вищої ради юстиції.

І потім, коли вони не зроблять нічого за цими новими матеріалами, ми будемо звинувачувати їх у бездіяльності. Зараз триває період обрання суддів, обговорюємо кандидатури, а скарг на них немає. Інтернет забитий такою інформацією, а формального приводу для втручання ВККС немає.

Я прихильник того, щоб не очікувати, що когось зловлять на хабарі. В Канаді є чудовий досвід, якщо суддя паплюжить систему, то не обов’язково доводити до того, що буде вирок чи доведуть його вину. Є такий принцип процесуальної економії – пред’явіть, що маєте і досягніть у межах кримінального процесу угоду, нехай звільниться, але найближчим часом.

Євген Данканич, радник урядовців Канади, член UABA

Я почув багато людей, багато спеціалістів, які казали, що інвестори зараз не хочуть йти в Україну.

Ті інвестори, хто хоче інвестувати, які звикли інвестувати, вони приходять. Приходять експатріанти, бо вони знають, що в Україні є потенціал для заробітку. Вони будуть йти в будь-які країни, навіть туди, де є війна. Вони інвестували в Грузію під час війни і після війни, тому що знають що це перспективний ринок, який буде підніматися.

Було цікаво дивитися, як судді приймають рішення, коли справа іноземного інвестора, потрапляє в суд. Якщо був лист чи присутність когось з посольства, то вони казали, що це впливає на судову систему.  Але це не питання вливу, це питання – прозорості.

Під тиском публічності приймалися законні рішення. А цього бояться всі корупціонери, судді, а також ті, хто дає хабарі.

Кволість службовців

Нещодавно запропонували створити Комітет з повернення  вкрадених коштів в Україну попереднім урядом. Коли я підійшов до міністра юстиції Канади з пропозицією про повернення коштів Януковича, то підтримка була 100%.

Ми написали, згідно з законом, листа до Міністерства юстиції України щодо цього питання, хоча у мене є зв’язки із міністерством та народними депутатами. Але ми вирішили піти законним шляхом – написати листа. Так-от і по сьогодні ми не отримали відповідь.

Натомість було створено такий Комітет, куди увійшли службовці із незрозумілою репутацією.

Клінт Мартін, спеціальний уповноважений з питань торгівлі посольства Канади в Україні

На початку 90-их, коли Україна стала незалежною, канадійці і українці поспішили сюди, щоб подивитися, що вони можуть тут зробити. Але пам’ятаємо, що тоді багато з них змушені швиденько виїхати з України через війну проти бізнесу. І канадійці українського походження ділилися таким досвідом один з одним з початку 90-их і таку неславу про Україну чути досі. Ви можете самі робити висновки про те, як легко зруйнувати належні відносини.

Зараз ми намагаємось вас підтримувати у вашій реформі системи правосуддя.

Канадським компаніям треба показати, що торгові умови в Україні покращились. Бо хто ж приїде інвестувати, якщо знатиме, що ситуація з митним оформленням товарних потоків не покращується. Нам потрібні якісь приклади успіху.

Настав час покласти край негативному досвіду попередніх 20-ти років. Ми будемо підтримувати реформи.

Георгій Закарашвілі, радник-посланник посольства Грузії в Україні

Війна не заважає розвитку бізнес-клімату в Україні. Є два аспекти, які необхідно зробити, – створити відповідний бізнес-клімат, не зважаючи на війну, і вже підготувати ґрунт для приходу інвестицій.

Коли  в Грузії в 2008 році була повзуча анексія, здійснювана Росією, коли 20% нашої території окупував агресор, динаміка зарубіжних інвестицій спостерігалась.

Після війни інвестиції впали в 3 рази. А наступного року після війни пішло відновлення. Торік іноземні прямі інвестиції склали 1,7 мільярдів доларів на чотирьохмільйонне населення. Думаю, це досить успішна цифра.

Цьому всьому сприяв той бізнес-клімат, який був створений в Грузії. Одним зі складових цього бізнес-клімату є реформування судової системи. Відбулась дерегуляція державних структур, які займалися залученням інвестицій.

У нас були створені структури, які опікувалися тільки залученням іноземних інвестицій, у тому числі Державне агентство з інвестицій, яке буквально водило за руку кожного інвестора і показувало можливості, місця, села, законодавства тощо.

Були створені різні фонди, в тому числі партнерський фонд, який сприяв залученню інвестицій шляхом фінансування цікавих проектів, які вважалися значущими для економіки Грузії.

Жослен Гітон, представництво ЄС в Україні

Світовий банк визначає показники і рейтинги країни. За цими рейтингами Україна зараз втрачає позиції.

Можна розглядати склянку води як на половину повну, так і на половину порожню. Інвестори все одно сюди приїздять у будь-якому разі. Однак судова система для них – це проблема.

З теоретичної і практичної точки зору не може йти мова про ринкову економіку, якщо немає захисту прав, якщо немає механізму забезпечення дотримання умов договорів у випадках рейдерства.

Якщо брати такі країни-члени ЄС як Польща, Чехія, то дуже успішно вони розвивалися останні двадцять років. Тому що розвивалася торгівля ЄС величезними темпами, але також вони приваблювали інвестиції. Розвиток торгівлі, договір про зону вільної торгівлі, – це дуже великий позитивний крок уперед. Ще важливіше за торгівлю, з нашої точки зору, – це інвестиційні потоки. Бо торгівля розвивається: сьогодні ви працюєте з одним партнером, а завтра знайдете іншого, а інвестиції – це довгострокові перспективи. Це на 10, 20 років. Сюди відносяться передача технологій, інвестовані кошти, людський капітал.