ВСУ зробив висновок щодо розірвання кредитного договору

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

2 вересня 2015 року м.Київ №6-667цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Охрімчук Л.І.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 8 до Особи 9, Особи 10, третя особа — кредитна спілка «Альянс Україна», про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою Особи 9 про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.04.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Особа 8 звернувся до суду з позовом до Особи 9, Особи 10 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором.

Особа 8 зазначав, що 17.03.2008 між кредитною спілкою «Альянс Україна» та Особою 9 було укладено кредитний договір, за яким кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 7 тис. 100 грн. строком на 36 місяців.

26.03.2014 між КС «Альянс Україна» і Особою 8 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги кредитором боргу Особи 9 перейшло до позивача.

Посилаючись на те, що Особа 9 не виконала обов’язків за вказаним кредитним договором, Особа 8 просив розірвати кредитний договір та стягнути солідарно з Особи 9 та Особи 10 4 тис. 536 грн. 1 коп. заборгованості за кредитом, 10 тис. 41 грн. 20 коп. процентів за кредитом та 16 тис. 556 грн. 44 коп. пені.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 25.12.2014 позовні вимоги Особи 8 задоволено частково: розірвано кредитний договір від 17.03.2008, укладений між КС «Альянс Україна» та Особою 9; стягнуто з Особи 9 на користь Особи 8 19 тис. 77 грн. 21 коп. заборгованості за кредитним договором та 191 грн. 18 коп. судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23.02.2015 рішення Корецького районного суду Рівненської області від 25.12.2014 змінено: зменшено розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з Особи 9 на користь Особи 8, з 19 тис. 77 грн. 21 коп. до 8 тис. 536 грн. 1 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою ВСС від 20.04.2015 відмовлено Особі 9 у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У заяві про перегляд ухвали ВСС від 20.04.2015 Особа 9 просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пп.1, 4 ч.1 ст.355 ЦПК, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції закону «Про кредитні спілки», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність зазначеного судового рішення викладеному у постанові ВС від 15.04.2015 (справа №6-59цс15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обгрунтування заяви Особа 9 надала копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.07.2013, постанови ВС від 15.04.2015, ухвал Апеляційного суду Рівненської області від 4.11.2014, Апеляційного суду Одеської області від 16.04.2014, Апеляційного суду Черкаської області від 20.12.2010 та Апеляційного суду Закарпатської області від 8.05.2014.

Ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 4.11.2014, Апеляційного суду Одеської області від 16.04.2014, Апеляційного суду Черкаської області від 20.12.2010 та Апеляційного суду Закарпатської області від 8.05.2014, які надані заявником для порівняння, не є судовими рішеннями, в яких неоднаково застосовано судом (судами) касаційної інстанції одні і ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 9 доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За положеннями пп.1, 4 ч.1 ст.355 ЦПК підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із ч.1 ст.3604 ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 цього кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 17.03.2008 між КС «Альянс Україна» та Особою 9 укладено кредитний договір, за яким кредитна спілка надала позичальнику кредит у розмірі 7100 грн. строком на 36 місяців.

На забезпечення зобов’язань позичальника за кредитним договором 17.03.2008 між КС «Альянс Україна» таОсобою 10 було укладено договір поруки.

Унаслідок неналежного виконання Особою 9 умов кредитного договору станом на 26.03.2014 виникла заборгованість у розмірі 31 тис. 133 грн. 65 коп.

26.03.2014 між КС «Альянс Україна» і Особою 8 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги кредитором боргу Особи 9 перейшло до Особи 8.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Особи 8, суд першої інстанції вважав, що договір про відступлення права вимоги між позивачем і кредитною спілкою укладений у межах повноважень останньої й відповідає вимогам ст.6, ч.3 ст.512 Цивільного кодексу, ст.3 закону «Про кредитні спілки» та пп.23, 52 Методичних рекомендацій кредитним спілкам щодо можливих дій та заходів по забезпеченню виходу зі скрутного фінансового становища, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20.08.2009 №633.

Змінюючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Особи 8 в частині зменшення розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з Особи 9, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що доводи апеляційної скарги Особи 9 щодо нікчемності договору про відступлення права вимоги у зв’язку з тим, що кредитні спілки не мають права переводити борг чи відступати правові вимоги за кредитним договором фізичним особам, є необгрунтованими.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 24.07.2013 та постанові ВС від 15.04.2015 (справа №6-59цс15), які надані заявником для порівняння, міститься висновок про те, що кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом «Про кредитні спілки», не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження цим законом не передбачені.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції закону «Про кредитні спілки», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС від 15.04.2015 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

Вирішуючи питання про правильність застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

За змістом ч.1 ст.512 ЦК кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора (ст.515 ЦК).

За ст.1 закону «Про кредитні спілки» кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим законом.

Статтею 21 закону «Про кредитні спілки» визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а п.11 ч.1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим законом, не допускається.

Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.

Таким чином у справі, яка переглядається ВС, судами неправильно застосовано норми закону «Про кредитні спілки», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до ст.3604 ЦПК є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового рішення.

Ураховуючи, що спірні зобов’язання випливають з кредитного договору, укладеного кредитною спілкою зОсобою 9, надання кредитних коштів здійснено за рахунок об’єднання грошових внесків членів кредитної спілки, такі зобов’язання тісно пов’язані з особою кредитора і в силу положень ст.515 ЦК заміна кредитора у таких зобов’язаннях не допускається, то немає правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відступлення права вимоги не спричиняє правових наслідків.

Керуючись пп.1, 4 ч.1 ст.355, п.1 ч.1, ч.3 ст.3603 , ч.1, п.2 ч.2 ст.3604 ЦПК, Cудова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 9 задовольнити частково.

Ухвалу ВСС від 20.04.2015, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23.02.2015 та рішення Корецького районного суду Рівненської області від 25.12.2014 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Особи 8 до Особи 9, Особи 10, третя особа — кредитна спілка «Альянс Україна», про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.