Усе змішалося в порядку

Закон №192-VIII зберіг за обраними раніше членами ВККС повноваження, але не розподіл за палатами, зроблений після набуття ним чинності

Що довго робиться, то не йде на лад. Після кількамісячного ламання списів довкола погодження Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді документ нарешті був погоджений оновленим складом Ради суддів. І, за наявною інформацією, вже в середині лютого має розпочатися масштабна перевірка здатності всіх служителів Феміди здійснювати правосуддя на займаних посадах. Утім, за суперечками щодо матеріальних норм документа без належної уваги залишилися процедурні моменти кваліфоцінювання.

У добру путь!

Як відомо, останнім каменем спотикання на шляху до первинного кваліфоцінювання була черговість його проходження. З боку членів РСУ висловлювалися наполегливі пропозиції, аби першими довели свою профздатність самі члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції. Однак цю норму відстояти на вдалося, а через тяганину від перевірки фактично звільнені й представники Верховного та вищих спеціалізованих судів.

За словами голови ВККС Сергія Козьякова, «випробувачами» нової системи невдовзі стануть судді, які претендують на обрання безстроково. Паралельно комісія, можливо, почне оцінювати суддів апеляційного рівня. Тим більше що на їхню перевірку, за законом, залишилося трохи більше року. А представників вищих інстанцій оцінять лише тоді, коли будуть унесені поправки до закону «Про забезпечення права на справедливий суд» або хтось з них раніше виявить бажання змінити місце роботи. Тож хотіли як краще, а вийшло як завжди…

Однак і без того первинне кваліфоцінювання просувається через силу. Ідеологи очищення судової системи так квапилися із прийняттям реформеного акта, що залишили чимало прогалин, заповнити які спробувала ВККС. На окремі недоліки самого закону наш тижневик уже звертав увагу. Тепер подивимося на процедурні нюанси, що можуть поставити під сумнів самі результати первинного та повторного кваліфікаційного оцінювання.

Колегія чи палата?

Як відомо, для легітимності будь-якого рішення однією з головних умов є повноважність суб’єкта на його прийняття. Адже, як люблять наголошувати правники, державні органи повинні діяти виключно у межах власної компетенції та наданих повноважень.

Нова редакція закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 № 2453-VI виокремлює 3 таких суб’єкти: кваліфікаційна чи дисциплінарна палати і, власне, сама ВККС. Натомість у порядку з’явився ще один — колегія, яка уповноважена проводити оцінювання представників Верховного, вищих спеціалізованих та апеляційних судів. При цьому, на думку ВККС, вона може не тільки проводити  саму процедуру, а й приймати рішення від імені всієї комісії (п.5.12 порядку).

Нагадаємо: п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII передбачає, що таке оцінювання має проводитися колегіями з 3-х членів комісії «за принципом змішаного представництва кожної з палат» ВККС. Але жодного слова про наділення колегій спеціальними повноваженнями всієї комісії ні в цьому, ні в профільному законах знайти не вдалося.

На думку фахівців, слово «спільно», вжите в цьому положенні, означає, що ВККС повинна затверджувати висновки колегій на засіданні обох палат. Інакше суддя матиме всі підстави для оскарження як результатів оцінювання, так і указу про його звільнення з посади через відмову в рекомендації для обрання безстроково, якщо йдеться про суддів-«п’ятирічок».

Мінливий кворум

Взагалі поява цих колегій унесла неабияку плутанину в процесуальні норми щодо роботи комісії. Так, за законом №2453-VI, кожна палата ВККС ухвалює рішення в межах власної компетенції. Кваліфікаційна — щодо призначення та оцінювання, дисциплінарна — щодо відповідальності суддів. Разом — якщо повноваження перетинаються або це прямо передбачено законом. Зокрема, для ухвалення рекомендацій щодо звільнення служителя Феміди в разі «непідтвердження можливості здійснення правосуддя у відповідному суді» (ст.86 закону №2453-VI, п.6 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» закону №192-VIII).

Проте п.4.7 порядку визначає, що «рішення кваліфікаційної палати приймаються більшістю від установленого законом її складу з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до роботи». Щоправда, цей пункт міститься в розділі, який присвячений загальним питанням прийняття рішень за результатами кваліфоцінювання, а не первинній процедурі. Можливо, він потрапив до порядку через те, що на момент складання проекту цього документа ВККС бракувало двох представників від суддівської спільноти. Тож за умови повної комплектації потреби його застосовувати не виникне.

Втім, наміри не змінюють наслідків. Якщо під час ухвалення рішення щодо первинного оцінювання конкретного судді виникне бажання порахувати і голос члена (членів) дисциплінарної палати, які брали участь у його оцінюванні, то вочевидь зміниться як кворум, так і кількість голосів, необхідна для позитивного висновку.

А ще й спокуса в такий спосіб або «завалити», або «витягти» суддю, залучивши додаткові голоси «дисциплінарників». Зокрема, скориставшись ще однією новелою порядку, яка не згадується в законодавстві. Йдеться про можливість перегляду рішення кваліфікаційної палати за наявності окремої думки бодай двох членів ВККС.

Звісно, якщо суддя або кандидат отримає від палати негативний висновок щодо своєї кваліфікації, він навряд чи заперечуватиме проти такого перегляду. А якщо навпаки? Адже, нагадаємо, в кожній з палат більшість становлять (точніше — повинні становити) судді, обрані своїми колегами. Й теоретично в представників інших суб’єктів призначення з різних мотивів може виникнути бажання перешкодити подальшій кар’єрі служителя Феміди. Якщо ще й вчасно залучити до роботи кваліфпалати «дисциплінарника» з-поміж представників інших правничих професій, то можна гарантовано забезпечити ці дві окремі думки.

Причому прийняття рішення, чи скористатися таким правом, п.4.14 порядку залишає за головою ВККС. Хоча закон таких повноважень не застеріг: очільник комісії може формувати лише порядок денний кожного засідання, тобто визначати черговість розгляду питань, а не одноособово знімати їх з розгляду.

3+4≠4+3

З питанням кворуму для ухвалення рішень тісно пов’язаний якісний склад кваліфікаційної палати. Адже саме вона стала тим органом, який відчинятиме чи зачинятиме двері перед охочими продовжити або розпочати служіння Феміді. Водночас наразі лише 3 із 7 членів кваліфікаційної палати делеговані до ВККС з’їздом суддів.

Пригадаємо, як під час дообрання членів комісії на ХІІІ з’їзді суддів деякі делегати звертали увагу на необхідність заповнення квоти саме у кваліфпалаті. Однак більшість вирішила, що ВККС сама здатна розібратися із цим, адже, мовляв, законодавець не дав такої вказівки.

У «Перехідних положеннях» закону №192-VIII такого уточнення дійсно немає. Бо ні автори проекту, ні нардепи не могли знати, як комісія поділить місця в палатах між наявними членами. Однак тепер це питання може стати формальною підставою для оскарження рішень щодо оцінювання. Хоча де-факто до складу кваліфпалати сьогодні входять аж 5 представників судової системи, але лише троє з них обрані найвищим органом самоврядування. І арифметичне правило про тотожність результату у випадку зміни місць доданків у правовій площині вочевидь застосовуватися не може. А продовження виконання повноважень члена ВККС, що застережено в «Перехідних положеннях» закону №192-VIII, вочевидь не можна тлумачити як збереження й місця в певній палаті.

Можливо, до початку кваліфоцінювання ВККС проведе ротацію між палатами, аби не давати підстав сумніватися в легітимності своїх рішень. Адже важливість дотримання співвідношення у складах палат випливає зі стандартів суддівської незалежності. Як відзначається і в експертних висновках, і в європейських рекомендаціях, в органі, що має вплив на суддівську кар’єру, більшість повинні становити судді, обрані самими суддями, а не призначені кимось іншим.

Звільнити не можна залишити

Всі наведені вище розбіжності між порядком та законодавчими нормами, звісно, можуть бути використані як одна з підстав для оскарження висновків ВККС. Особливо, якщо суддя буде врешті-решт звільнений з посади. Адже і в цьому питанні порядок дещо відхилився від закону.

Так, за законом, «непідтвердження можливості здійснення правосуддя у відповідному суді за результатами повторного кваліфікаційного оцінювання є підставою для висновку комісії про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги». Натомість у п.13.12 регламенту ВККС додано ще й уточнення: «у тому числі повторного». Це уможливлює внесення такого подання навіть за результатами первинного кваліфоцінювання, наприклад, якщо суддя відмовився від його проходження.

ВККС іде далі й розширює цей перелік такою підставою, як «невиконання вимог цього порядку» (п.5.14). Попередньо визначено й обов’язковість самого оцінювання для всіх суддів (п.5.5). Але конструкція закону поки що зводиться до добровільності проходження перевірки можливості здійснення правосуддя — в разі бажання бути обраним безстроково чи обійняти вищу посаду.

Для того щоб відмова від перевірки чи негативні результати оцінювання стали підставою для позбавлення мантії, автори нової редакції закону №2453-VI додали до тексту присяги уточнення: «кваліфіковано здійснювати правосуддя». Однак, змінивши текст, законодавець забув зобов’язати всіх законників скласти присягу заново. Адже жоден із призначених раніше не давав такої клятви. Іншої ж підстави для звільнення в разі відмови від кваліфоцінювання, крім порушення присяги, в законі не передбачено.

Вочевидь зрозумівши свій прорахунок, автори реформеного закону перенесли вимогу пройти кваліфоцінювання до проекту змін до Конституції (пп.4 п.161 «Перехідних положень»). Тож, як зазначають деякі експерти, до того часу, як ці зміни набудуть чинності, немає підстав ні для обов’язкового проходження кваліфоцінювання, ні для звільнення за порушення присяги. Тим більше що рекомендації ВККС навряд чи можуть грунтуватися на власноруч розширеному переліку підстав для звільнення.

***

Перш ніж відправляти корабель кваліфоцінювання у довгу путь, напевне, слід ретельно перевірити, чи немає в його корпусі шпарин, через які він може затонути, ледь відчаливши від берега. Й у ВККС ще є час для того, аби виправити власні нормативні акти.

Або, дійсно, поки що перейматися не менш гарячою темою — наданням рекомендацій для обрання безстроково. А з тотальною перевіркою всіх служителів Феміди зачекати до набуття чинності змінами до Основного Закону. Аби невдоволеним не було до чого причепитися…

P.S. Не претендуючи на безапеляційність зроблених висновків, редакція планує в наступному числі ознайомити читачів з позицією самої комісії щодо порушених питань.

Порівняльну таблицю положень законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про забезпечення права на справедливий суд» і норм Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання судді, можно переглянути тут.

ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ