ОГЛЯД ЗМІ. «Обітниця мовчання»

Номер видання: № 6/946
Автор: Ирина Гончар

З початку розгляду Вищою радою юстиції (ВРЮ) справ за результатами перевірки на підставі висновків Тимчасової спеціальної комісії з проведення перевірки суддів судів загальної юрисдикції (ТСК) суспільну увагу до роботи цього органу не слабшає. Незалежно від того, чи буде підтримана думка ТСК, на ВРЮ виливається порція критики, і якщо не з боку громадськості, то з боку суддів. Спроби ВРЮ піти назустріч суспільству і працювати максимально прозоро, наштовхуються на нерозуміння процедур роботи ВРЮ і повноважень цього органу, а перше в історії роботи цього органу дозвіл на ознайомлення матеріалів справи, надане представнику заявника, ледь не обернулося скандалом.

Про реалії роботи ВРЮ ми попросили розповісти секретаря дисциплінарної секції ВРЮ - члена ВРЮ Аллу Лесько .

- Алла Олексіївна, з самого початку роботи оновленого ВРЮ було зрозуміло, що громадським увагою ви не будете обділені. Зараз, коли ВРЮ приступив до розгляду виробництв за висновками ТСК, воно ще більше посилилося. Як ви знаходите баланс межу приватною справою судді і публічним інтересом суспільства?

- Оскільки дисциплінарні справи, які ми нині розглядаємо, беруть початок у подіях періоду з 21 листопада 2013 року і до вступу в силу Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дії багатьох суддів того періоду обурили суспільство і юристів. Хоча закритий процес дисциплінарного провадження - гарантія незалежності суддів, розуміючи громадський резонанс, ні по одній справі, навіть якщо були клопотання представників суддів, ВРЮ не приймав рішень про проведення закритих засідань.

На кожне засідання Ради і дисциплінарної секції акредитовані представники мінімум п'яти ЗМІ, наші засідання вільно фіксуються на камери телеканалами, а для тих, хто не може відвідати засідання, зусиллями працівників нашого секретаріату забезпечується онлайн-трансляція на нашому сайті.

Відвідати наші засідання може хто завгодно: журналіст, політик, суддя, правозахисник, який цікавиться громадянин. При цьому кожному присутньому ми надаємо право звернутися до Вищої ради юстиції, попросити участі в провадженні у конкретному дисциплінарній справі. Такі клопотання розглядаються і рішення приймаються з точки зору допустимості участі особи у виробництві в межах конкретної справи. Примітно, що ще жодного разу судді, щодо яких здійснювалося виробництво, не висловлювали категоричних заперечень проти участі представника громадськості, покладаючись на розсуд членів ВРЮ.

- Якщо на засідання ВРЮ або секції може прийти хто завгодно, рано чи пізно виникне питання про забезпечення порядку в залі. Чи існують якісь правила для відвідувачів в цьому аспекті?

- Нещодавно мені довелося вже давати коментар щодо присутності громадськості на наших засіданнях в зв'язку з якимись подіями. Я не хочу їх відновлювати в пам'яті, але коротко викладу нашу позицію: забезпечуючи відкритий доступ до засідань, ми, цілком очевидно, очікуємо від небайдужих до стану судової влади громадян розуміння передбачених законодавством процедур.

На жаль, бувають випадки, коли і на засіданнях дисциплінарної секції, і на засіданнях ВРЮ слухачі дозволяють собі викрикувати образи на адресу суддів, дорікати суддів в надмірно спокійній поведінці при наданні пояснень і голосно давати оцінку поведінці судді. Це, на мою думку, неприпустимо. 12 січня члени дисциплінарної секції ВРЮ почули подібне і в свою адресу, в тому числі образи і навіть погрози.

При цьому нерідко від нас вимагають прямо в ході засідання врахувати ті чи інші обставини поведінки судді, які не є предметом розгляду конкретного виробництва і не покладені в основу заяви. На жаль, такі вимоги звучать в тому числі і від юристів, тому мені і довелося дати коментар щодо окремих процедур дисциплінарного провадження, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

- Про які процедурах йдеться?

- ВРЮ розглядає дисциплінарну справу, відкриту за заявою певної особи, щодо конкретних обставин, на які заявник посилався як на підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, або ж на підставі висновку ТСК про наявність в діях судді ознак порушення присяги, ініційованого також за зверненням конкретного особи. Саме в цих межах розглядається дисциплінарна справа.

Повідомлення на засіданні ВРЮ щодо судді якоїсь інформації, що не відноситься до предмету розгляду, не може стати предметом перевірки або оцінки ВРЮ в рамках раніше відкритого провадження, якщо вона не була викладена в зверненні до ТСК і ВККС або правоохоронним органам у передбаченому законом порядку.

Якщо громадянам відомі нові факти неналежної поведінки судді, вони мають право подавати відповідні скарги в ВККС або ВРЮ, відповідно до компетенції. Заявники зможуть взяти участь в розгляді їх скарги, подавати докази, подавати клопотання про виклик свідків і користуватися всіма передбаченими законом правами.

Забезпечуючи відкритий розгляд всіх питань порядку денного на засіданнях ВРЮ, ми очікуємо, що небайдужі до стану судової гілки влади громадяни і громадські організації з розумінням поставляться до повноважень ВРЮ, передбачених чинним законодавством процедур розгляду питань і дотримання встановленого законом порядку розгляду звернень щодо поведінки судді.

- Ви сказали, що право закритого розгляду дисциплінарної справи - гарантія суддівської незалежності. З чого це випливає? Адже українське законодавство мовчить з цього приводу.

- Це випливає з міжнародних стандартів і принципів. Прийняті ще в 1985 році (більш 30 років тому!) Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з порушниками Основні принципи незалежності судових органів (а, нагадаю, Україна є членом - засновником ООН) передбачають саме право судді на справедливий розгляд. Ними ж встановлено, що на початковому етапі розгляд скарги має здійснюватися конфіденційно, якщо суддя не звернеться з проханням про інше.

Ще раніше Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя, затверджена Конгресом ООН по незалежності правосуддя в 1983 році, закріпила гарантію суддів при розгляді дисциплінарної справи на справедливе ставлення до нього і можливість висловитися в повному обсязі. Також ця конвенція передбачає, що, за винятком слухань перед законодавчим органом, слухання з дисциплінарних питань і питань усунення з посад здійснюються в закритому режимі. Однак суддя може вимагати публічного слухання. І тільки прийняте рішення підлягає оприлюдненню незалежно від режиму розгляду.

Тобто, згідно з міжнародними принципами, вимагати публічного слухання його дисциплінарної справи вправі тільки суддя. За замовчуванням якщо немає подібного клопотання, провадження у таких справах має бути закритим.

Звичайно, ми розуміємо, що сьогодні для суспільства сприйняти як належне здійснення проваджень щодо суддів «конфіденційно» буде вкрай складно.

- Наскільки відомо, в нинішній практиці ВРЮ не тільки проводяться відкриті засідання, а й відкрито доступ до матеріалів справи для обох сторін. Чим це обумовлено?

- Відповідно до частини 13 статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя, стосовно якого розглядається питання, має право подавати пояснення, просити про виклик свідків, задавати питання учасникам провадження, а також подавати заперечення, заявляти клопотання і відводи. Закон не містить норм, які передбачають права особи, за скаргою (заявою) якого відкрито справу, і / або його представника.

Але при цьому закон визначає, що розгляд дисциплінарної справи стосовно судді здійснюється на засадах змагальності.За цих обставин ми виходимо з рівності прав учасників виробництва. До того ж закон не встановлює заборони на ознайомлення з матеріалами виробництва заявника та його представника.

Хоча з питання прав заявника на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді в повному обсязі серед членів ВРЮ ще триває дискусія, ВРЮ дав можливість представнику одного із заявників ознайомитися з такими матеріалами в повному обсязі.

- Цей прецедент сьогодні є топ-темою в юридичних колах і соціальних мережах, однак не в площині самого дозволу, наданого вами, а його наслідків.

- Дійсно, ситуація з наданням доступу до матеріалів справи набула неочікуваного повороту. Отримавши можливість ознайомитися з матеріалами справи і зробити їх копії, представник заявника - адвокат опублікував в соцмережі Facebook підписаний суддею текст присяги судді та реєстраційно-контрольну картку свого індивідуального звернення про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді з моєї резолюцією як секретаря дисциплінарної секції та члена ВРЮ - доповідача у даній справі. І справа не в тому, що там стоїть саме моє прізвище. Але мені видається, що поширення будь-яким чином, в тому числі через соціальні мережі, представником заявника будь-якого документа з матеріалів справи не відповідає вимогам закону.

- Уточніть, будь ласка, які порушення закону вбачаються в таких діях.

- Стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає під адвокатською діяльністю незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів допомоги клієнту.Сумнівно, що розміщення адвокатом в соціальних мережах копій присяги і реєстраційної картки відповідає визначенню «надання правової допомоги клієнту». Наприклад, якби адвокат особисто повідомив клієнта про підсумки ознайомлення з матеріалами справи щодо судді за його скаргою, це, на мій погляд, свідчило б про дії в рамках його повноважень. Але про мету розміщення в соцмережі такої інформації, отриманої внаслідок наданого йому дозволу на ознайомлення, можна тільки здогадуватися.

Негативна реакція Ради на такі дії, звичайно, може змістити акценти до питання про страх ВРЮ працювати відкрито або спробі переслідування адвоката. Однак перш за все учасникам дискусії треба відповісти на питання: які інтереси клієнта зміг захистити адвокат, розмістивши на своїй сторінці в Facebook копії цих двох матеріалів? Важливо також розуміти, що розміщувалися документи, отримані внаслідок ознайомлення з матеріалами, яке могло мати місце тільки в разі наявності договору з клієнтом про надання правової допомоги.

Правилами адвокатської етики передбачено, що адвокат не повинен розголошувати інформацію, пов'язану з його діяльністю, яка стала йому відомою у зв'язку з виконанням доручення, таємниця якої охороняється законом.

- Разом з тим, і це підтвердив Євросуд, адвокат, представляючи клієнта, може будувати лінію поведінки таким чином, щоб привернути увагу суспільства до певної проблеми.

- Ніхто не заперечує права адвоката захищати клієнта за допомогою ЗМІ і звертати увагу громадськості на недоліки правосуддя. Але мова йде про те, що кожна дія адвоката в рамках надання правової допомоги повинно відповідати меті надання юридичних послуг. А мета такої публікації не ясна. Можна тільки здогадуватися, що це має означати. Але якщо таким чином формується громадська думка щодо судді і конкретного дисциплінарного провадження, то смію нагадати, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Волков проти України» зазначив, що питання звільнення судді з посади вимагають вирішення складних питань факту і права. І, як зазначив один з учасників дискусії в соцмережі, «дійсно очевидно, що для юридичної кваліфікації потрібні докази».

Будь-яка справа щодо укладення ТСК апріорі буде резонансним. Багато дозволяють собі критикувати нас за те, що ми не погоджуємося з кожним висновком цієї Комісії. Однак в питаннях відповідальності суддів треба керуватися не емоціями (переживання заявників по-людськи зрозумілі), а доказами, фактами. Я не знаю, з яких мотивів, але ми вже маємо кілька рішень Вищого адміністративного суду України (ВАСУ) про визнання протиправними та скасування актів ВРЮ щодо звільнення суддів, зокрема в тих справах, в яких ВРЮ підтримала висновки ТСК. Я поки не готова назвати мотиви ВАСУ, але очевидно, що наші рішення будуть підлягати перегляду з ініціативи якщо не заявника, то судді. Це додатково доводить, що вимоги громадськості і юристів до Вищої ради юстиції про звільнення суддів не повинні обмежуватися гаслами, а повинні підтверджуватися доказами, достатніми не тільки для ВРЮ, а й для ВАСУ.

Можливо, за масою надскладних питань, що вирішуються державою протягом останніх двох років, пов'язаних з військовими діями на Донбасі, окупацією Криму, необхідністю реформ у багатьох напрямках державного будівництва, кілька відійшло на другий план то, що було первинним у студентському русі, який став рушійною силою подальших подій, - прагнення громадян бачити Україну рівноправною в Європейському Співтоваристві. Однак це прагнення повинні не просто бути виражено в публічних виступах і закликах, а й підтверджуватися щоденної перевіркою своєї поведінки на відповідність стандартам, задекларованим в світі, дотримання яких є ознакою цивілізації.

Якщо ми декларуємо бажання жити в правовому полі, спільно діяти на благо позитивних змін, ми повинні почати з культури спілкування, уміння вести полеміку без образ і агресивних закликів, навішування ярликів і публічної оцінки певних подій, не підтверджених доказами. Ми повинні елементарно поважати один одного.

 

Повернутися до Переліку розділ