Необхідно прищеплювати суспільству правову культуру і розуміння правил поведінки в судовому засіданні, - О.Ступак, суддя ВССУ

Ольга Ступак, суддя судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прокоментувала «Юридичної практики» запропоновану законопроектом ідею вільного проведення фото-, відеозйомки судового засідання:

«Відкритість судового розгляду - це міжнародний стандарт судочинства.Вільний доступ до судових процесів забезпечує об'єктивне і неупереджене інформування громадськості про хід розгляду справ та є важливим елементом правової держави.

Втім, незважаючи на міжнародне визнання принципу відкритості та гласності судового процесу, межі публічності в країнах Європи дещо відрізняються. Так, у багатьох державах, які пройшли великий історичний шлях розвитку, відеозапис або трансляція судового засідання забороняються, в інших - відбуваються з дозволу суду. Тут важливим фактором є саме інтереси правосуддя і інтереси сторони по справі, тому у суддів є механізм для їх захисту в разі порушення, зокрема, шляхом заборони запису.

Аналогічним чином вирішувалося питання з фото-, відеозйомкою в залі судового засідання і в українських судах: особа, яке мало намір проводити фото-, відеозйомку, мало отримати відповідний дозвіл суду і згода сторін у справі. Однак віднедавна український законодавець дещо інакше врегулював це питання. Йдеться про Закон України «Про судоустрій і статус суддів», викладеному в новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з яким учасники судового процесу, інші особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- і аудіотехнічні засоби без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом.

На перший погляд, Україна отримала досить прогресивну норму і стала прикладом відкритості судової влади для інших країн світу. Втім, на жаль, відповідна норма закону стала каменем спотикання, адже в процесуальне законодавство досі зміни не внесені, що породжує колізії. Зокрема, в процесуальних кодексах, що регулюють порядок розгляду цивільних і кримінальних справ, чітко вказано, що фото- і відеофіксація із застосуванням стаціонарної апаратури допускається на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

До того ж, стаття 307 Цивільного кодексу України декларує, що «фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою». Часто одна зі сторін судового процесу не погоджується на проведення відеозйомки. І це повинно бути враховано, адже мова йде про право людини на приватне життя.

Відкритість судової влади, в першу чергу, повинна проявлятися в доступності інформації. Нерідко учасники судового процесу зловживають тим, що в судовому засіданні проводиться фото- або відеозапис, перетворюючи свої виступи в шоу. Тому вкрай необхідно прищеплювати суспільству правову культуру і розуміння правил поведінки в судовому засіданні.

Ми повністю підтримуємо прагнення держави усунути колізії між положеннями процесуальних кодексів, з одного боку, і положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - з іншого, і сформувати єдиний підхід у правовому регулюванні цього питання.

У той же час, на мій погляд, частина 3 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а потім - і зміни, передбачені законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення гласності та відкритості судового процесу)» - не в повній мірі відповідають європейській практиці, і, як наслідок, можуть порушувати інтереси правосуддя і сторін у справі.

Очевидно, фото-, відеофіксація судового процесу без дозволу суду в інших країнах не прижилася, що, на мою думку, в подальшому може викликати певні суперечності між національним законодавством та практикою Європейського суду з прав людини ».