Член ВРЮ Андрій Бойко: «Коли йдеться про постановлення суддею завідомо неправосудного судового рішення, наслідком якого є грубе порушення прав людини чи основоположних свобод, суддя повинен нести кримінальну відповідальність»

Притягнення до відповідальності суддів можливе виключно за корупційні діяння, виконання зовнішніх вказівок і інструкцій та грубі порушення фундаментальних прав людини – такими є рекомендації експертів щодо зміцнення суддівської незалежності та підзвітності, що були презентовані у рамках професійної дискусії на тему «Захист верховенства права – обов’язок судді», яка відбулася за підтримки Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливе правосуддя» 11 лютого 2016 року у м. Києві. Експертну оцінку надали професор Університету Осло (Норвегія), автор дослідження «Судді проти правосуддя»  (про діяльність судових систем під час переходу державних режимів, що базувалися на принципі верховенства права, до тоталітарних) Ганс Петер Гравер та експерт із багаторічним досвідом впровадження демократичних проектів у країнах з перехідною економікою Павол Жілінчік (Словаччина). До участі в дискусії було запрошено представників Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Міністерства юстиції України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Верховного Cуду України, громадських організацій, а також науковців. Під час дискусії порушувалися питання факторів впливу та втручання у процес відправлення правосуддя за часів Євромайдану, шляхів зменшення впливу прокуратури та політичних сил на роботу судів і суддів, посилення гарантій суддівської незалежності, а також меж публічності в роботі дисциплінарних суддівських органів тощо. Особливу увагу учасники дискусії звернули на практику застосування статті 375 Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності судді  за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови або ухвали.

«Читаючи судові рішення, я бачу, що окремими слідчими суддями допускається грубе нехтування і свідоме невиконання функції судового контролю щодо захисту прав людини, – зауважив під час обговорення зазначених проблем член Вищої ради юстиції, доктор юридичних наук, професор Андрій Бойко. «Слідчі судді ігнорують очевидні порушення, на які звертають увагу навіть пересічні громадяни, а саме:  порушення прав людини на стадії затримання особи, застосування до підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. То чому ми говоримо, що суддя не повинен нести відповідальність? І як тоді повернути довіру до суддів, якщо суддя не буде нести відповідальність за очевидні і грубі помилки у процесі своєї діяльності?».

На думку А.Бойка, необхідно вести мову не про декриміналізацію відповідальності за  постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови або ухвали (стаття 375 Кримінального кодексу України), а про конкретизацію ознак об’єктивної сторони цього складу злочину: «Коли йдеться про постановлення суддею завідомо неправосудного судового рішення, наслідком якого є грубе порушення прав людини чи основоположних свобод, суддя повинен нести кримінальну відповідальність».

Водночас секретар дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Алла Лесько зазначила під час обговорення, що неправильне застосування статті 375 Кримінального кодексу України може загрожувати незалежності суддів і на сьогодні є зброєю проти суддів, такою ж, як безкарність і свавілля певного судді: «Сумлінних суддів завжди обурювала безкарність колег, рішення яких кидали  тінь на всю судову систему. Можливо, це непопулярно прозвучить сьогодні, але в Україні є велика кількість сумлінних суддів, які щоденно забезпечують розгляд спорів, в яких громадяни шукають вирішення своїх проблем у судах. Але чи є безкарність окремих суддів проблемою самої судової системи?». За словами А.Лесько, вже є випадки, коли самі суддівські колективи публічно звертаються до Верховної Ради України з проханням прийняти рішення про звільнення тих чи інших суддів за порушення присяги, щодо яких Вища рада юстиції вже внесла відповідні подання, які тривалий час не вносяться на розгляд Верховної Ради України.  Крім того, секретар секції звернула увагу на проблему різного розуміння правових підходів до розгляду дисциплінарних справ щодо суддів Вищою радою юстиції та  Вищим адміністративним судом України, який повноважний переглядати рішення Ради. «Ми не можемо очистити себе  досконало без того, щоб усі державні інституції працювали,як це належить, – сказала Алла Лесько. – Давайте спільно працювати над тим, щоб не навішувати ярликів на всіх суддів, а щоб усе ж таки покарати тих, хто не здатен виконувати цю роботу так,аби не спотворювати враження від роботи судової системи загалом».