Дві палати — дві думки

Чи змінив ВС позицію щодо розірвання договорів оренди землі з підстав її невикористання?

В„–7 (1253) 13.02—19.02.2016

23 грудня 2015 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду винесла постанову, в якій зробила висновок про те, що тривалим невикористанням земельних ділянок орендарем порушені істотні умови договору, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок. З огляду на це було задоволено позовні вимоги про розірвання договору оренди із посиланням на приписи ст.651 Цивільного кодексу, ст.31 та ч.1 ст.32 закону «Про оренду землі».

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Прикметно, що, допускаючи справу №6-2271цс15 до провадження, ВС взяв до уваги, що як приклад неоднакового застосування судом норм матеріального права заявником було наведено ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, у яких ідеться про те, що орендарем не порушено умови договору у зв’язку з невикористанням земельної ділянки. Адже відповідно до п.«г» ч.1 ст.141 Земельного кодексу підставою для припинення права користування ділянкою є використання її не за цільовим призначенням. Проте факт невикористання не підпадає під таке поняття, оскільки «нецільове використання» можливе лише у випадку, коли на ділянці ведеться діяльність, що виходить за межі її цільового

призначення.

Така позиція ВСС цілком відповідає правовим висновкам Судової палати у господарських справах ВС, наведеним у постановах від 11.11.2014 (справа №3-167гс14) та 21.01.2015 (справа №3-211гс14). У них зазначено: аналіз ч.2 ст.651 ЦК, ст.143 ЗК, стст.24, 25, 32 закону «Про оренду землі» свідчить, що підставою для розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором. Отже, фактично було розмежовано поняття «невикористання земельної ділянки» та «використання не за цільовим призначенням» з акцентом на те, що «невикористання» не є «використанням не за цільовим призначенням».

Оскільки при винесенні постанови від 23.12.2015 ВС не послався на ч.3 ст.3602 Цивільного процесуального кодексу та не використав визначеного в ній порядку, який дозволяє відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові ВС, яка була прийнята іншим складом суду, шляхом передання справи на розгляд спільного засідання палат ВС, то, мабуть, сам ВС не бачить в цьому випадку зміни раніше висловленої ним позиції. Навпаки, 20.01.2016, розглянувши справи №6-1998цс15 та №6-1980цс15, цивільна палата ВС підтвердила позицію, що викладена нею у постанові від 23.12.2015.

Отже, маємо два протилежні за змістом висновки ВС з питання розірвання договору оренди землі з підстав її невикористання (один — цивільної, інший — господарської палати), при цьому як один, так і інший на підставі ч.5 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів»

має враховуватися всіма судами загальної юрисдикції.