Торг за правосуддя

Реформа судової системи: погляд США і ЄС

Представники Європи і США, які були заявлені на конференції, позитивно оцінюють запущений пакет реформ системи правосуддя в Україні. Особливо запам'яталося заяву посла США в Україні Джеффрі пайеттах, який зазначив Президента України Петра Порошенка і голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана як головних ініціаторів змін. Дипломат сказав, що ця реформа - це надання громадянам права на чесний і відкритий суд, якого вони заслуговують. Пайетт також сказав, що позитивно оцінив роботу Конституційної комісії і Ради Європи, і сподівається на виконання владою України змін в юридичній системі, які стануть першим поштовхом у розвитку економічної та соціальної сфер життя громадян.

Інші політики і представники Європи зосередилися в основному на юридичних аспектах проблем. Зокрема, представники Литви, серед яких були міністр юстиції Юозас Бертонатіс і голова Конституційного суду Дайнюс Жалімас, звернули увагу на те, що законодавчі ініціативи не повинні бути прийняті остаточно і безповоротно, а треба постійно і якісно модернізувати судову систему. Литовці дали зрозуміти, що успіх реформи судочинства буде лише тоді, коли всі будуть в цьому зацікавлені: і судді, і влада, і країни-партнери, і громадянське суспільство, яке чекає цих рішень якомога швидше.

Представниця Ради Європи Ханне Юнкер зазначила, що трансформація системи судочинства повинна повертати довіру громадян до інститутів влади. Євроспільноти готове займатися наданням рекомендацій і просуванням змін в судовій гілці влади. Зокрема, чиновниця позитивно сприймає факт безстрокового призначення суддів, затвердження Президентом кандидатів на посади суддів за поданням Вищої ради правосуддя. Юнкер також схвально відгукнулася про необхідність усунення впливу законодавчої і виконавчої гілок влади на суддівський корпус. Однак представниця Ради безпеки вважає, що судді повинні позбутися від старих регалій, таких, як, наприклад, отримання пільг і спецпенсій, а натомість в пунктах припинення повноважень суддів повинно бути зазначено умова «вихід в дострокову відставку», а також законами передбачити обов'язкове декларування доходів на предмет антикорупційного законодавства. Ханне Юнкер також додала, що судова гілка влади, як і виконавча і законодавча, повинна бути підзвітною громадянському суспільству, яке зможе ефективно здійснювати контроль за діяльністю органів судочинства.

Здавалося б, на цьому тлі заяв українська сторона повинна була отримати додаткову мотивацію для роботи над технічною частиною реформи. Але відразу стало очевидно, що українська сторона, зокрема владна, суддівська і експертна, намагалася діяти дипломатичним і прагматичним чином. Наприклад, заступник глави Адміністрації Президента, а фактично - куратор конституційної реформи судочинства - Олексій Філатов підкреслював, що ця реформа надважлива і правильна, адже на це був і є суспільний попит протягом останніх двох років. Тому очікує, що Верховна Рада зможе проголосувати кваліфікованою більшістю за новий текст Основного закону держави і за цей проект ізмененій.Похожее думку висловив і колишній міністр юстиції Сергій Головатий, який переконаний в підтримці Венеціанською комісією всіх пропозицій і рекомендацій щодо змін в судочинстві.

Однак насправді все це нічого б не коштувало, якби не той факт, що зараз відбуваються зовнішні «торги» між Заходом і Україною за швидкістю реалізації реформування судової гілки влади. ЄС і США схиляють нашу державу до повної зміни старої, прогнилої і корумпованої системи, тоді як українська сторона за допомогою непотрібної «глибинної філософії про правові аспекти» намагається відшукати зачіпку для отримання дивідендів, про що будемо говорити далі.

Судочинство по-українськи: пошук «обхідних шляхів»

Це може прозвучати дивно, але під час конференції представники України замість створення плану щодо внесення технічних поправок до проекту змін до Конституції почали свою гру. Насправді вона проходила ще задовго до початку міжнародного форуму, ще в стінах парламенту. Голосування за зміни до Основного закону України вже дали зрозуміти, що реформа суддівського корпусу буде носити політичний характер. Депутати з коаліції говорили, що є багато питань щодо можливих змін в судочинстві, проте вирішили лише «освіжити», а не поміняти правила гри. Виникає питання - що ж під соусом «реформ» насправді виграли всі учасники процесу?

По-перше, звернемо увагу на Президента. Саме Порошенко є ініціатором цих змін, а отже, за гарантом залишається пріоритетне право на безстрокове призначення суддів, ініціювання процесу зміни Вищої ради юстиції та Конституційного суду. За великим рахунком, Президент стає монопольним спостерігачем за діяльністю судів в Україні.

У той же час парламент, позбавлений права призначати нових суддів на випробувальний термін, втратив право зняти недоторканність з представників судочинства. Головною проблемою для Верховної Ради стала відсутність ініціатив по зміні суддівської архітектури - від реорганізації і ліквідації судів до пропозицій про зміну складу Вищої ради правосуддя, який повинен прийти на зміну Вищій раді юстиції. З одного боку, парламент тепер не може шляхом політичного шантажу тиснути на судову гілку влади, а з іншого - отримує можливість шляхом кулуарних торгів витісняти тих кандидатів на вищі посади в суддівській системі, які не влаштовують лобістів.

Що стосується Генеральної прокуратури України, то це відомство стає повним заручником рішення Президента. Це не означає, що Генпрокурор стане «інструментом розправи» проти неугодних, однак за рішенням глави Генпрокуратури може стояти вплив політичної волі глави держави. Також ГПУ втратить право загального нагляду і буде займатися представницькими функціями держави в судах: підтримувати державне обвинувачення, представляти Україну у виняткових випадках і контролювати слідство. В цілому прокурорський сегмент не втратив і не отримав абсолютно нічого.

А ось хто дійсно виграє від цієї реформи, то це сама судова гілка влади. Тепер, згідно з проектом змін до Основного закону держави, вся повнота можливостей правосуддя лягає на плечі «людей у мантіях». Вибори Вищої ради правосуддя, захист суддів та членів їх сімей за програмою захисту, повне фінансування з державної скарбниці України. Але в той же час судді отримують і серйозні проблеми - на суди тепер буде покладатися виконання рішень, обов'язкове декларування доходів і пояснення природи їх походження. Але знаючи, які скандали були з одіозними суддями періоду Революції гідності, які брали незаконні рішення, можна припустити, що ці «слуги в мантіях» скористаються нагодою ...

Тому, якщо тверезо оцінювати якість і суть реформи правосуддя в Україні, вона поки не дає підстав вважати її успішною через можливі політичні інтриги. Втім, як не дивно, правильні імпульси до змін і рух до реструктуризації самої системи є досить амбітними і перспективними. Зрозуміло, якщо у громадян будуть якісь права, про що піде мова далі.

Що отримають громадяни в разі реалізації змін судочинства?

Якщо проаналізувати надані реформою правосуддя права для громадян, то можна знайти як позитивні, так і негативні сторони запропонованого плану. У тексті змін до Конституції говориться, що громадянське суспільство отримає непогані можливості контролювати діяльність суддів. Більшість напевно запитає: яким чином? Давайте подивимося на те, що пропонували на конференції експерти і що йдеться в проекті реформи правосуддя.

Вперше громадяни України отримають право на повний захист своїх прав в суді. Це стосується створення інституту адвокатури та права на захист. Звичайно, це - дуже умовна трактування, але в усі часи незалежності навіть це було знівечене і знищено величезною кількістю як бюрократичних, так і владних проблем. Однак тепер адвокатура отримує конституційне право на повну і беззастережну захист громадян, здобуває незалежність і законодавче забезпечення всіх юридичних потреб представництва. А громадяни, між іншим, зможуть повноцінно реалізувати власне право на захист своїх прав, свобод та інтересів у всіх дозволених рамках законодавства України.

Вперше реформа правосуддя пропонує громадянам абсолютно нову процедуру захисту своїх конституційно встановлених прав і свобод у вигляді інституту конституційної скарги. Такий формат влади пропонують для тих людей, які вважають, що порушуються їхні права, закріплені Конституцією. Однак відразу згадується приклад процедури «ампаро», яка застосовується в Латинській Америці і в ряді іспаномовних країн. Вона дозволяє людині захищати свої права, які можуть бути навмисно або ненавмисно порушені. Відмінність від українського варіанта лише в тому, що ця процедура носить формальний характер і не зобов'язує виконувати рішення, прийняте конституційної інстанцією. Чи буде таким інститут конституційної скарги в Україні - покаже час.

Загалом, після перегляду в реформі правосуддя прав і свобод громадян, варто відзначити - прав і свобод стало більше. І занепокоєння викликає той факт, що за всі 24 роки незалежності України повного дотримання зазначених умов ніколи не було. А ось чи відбудеться це в разі реалізації змін судової влади - питання поки відкрите.

Хто кого і чому реформа може бути приречена на повний провал?

Підводячи підсумки другої конференції, можемо точно сказати, що Україна зробила правильний крок на шляху до змін в системі судочинства. Однак для проведення глибинних реформ потрібно не тільки говорити про них, а й реалізовувати. Зараз головні проблеми прийняття всіх пропозицій зі зміни судочинства - це парламентська криза, відсутність кваліфікаційного більшості для їх прийняття у Верховній Раді і постійні доопрацювання технічних або інших положень. На жаль, слід констатувати: поки реформи знаходяться на дискусійних майданчиках між експертами, суддями і політиками, висока ймовірність, що зміни до Конституції України поховають ще до початку їх введення. Іншою проблемою є той факт, що спроба відірвати судову систему від політичної орбіти впливу може дати зворотний ефект. Тому судова гілка влади хоч і не буде залежати від парламентських інтриг і домовленостей, проте можлива її нереалізація стане очевидною. Тому потрібно припиняти незрозумілі «торги» та «дискусії по праву» і займатися більший обсяг роботи для поліпшення відносин з громадянським суспільством. Інакше в разі провалу реформування судової системи довіру до влади і органам контролю за правами людини впаде до нуля.

Наостанок хочеться згадати один цікавий момент. Під час проведення конференції був помічений суддя Апеляційного суду міста Києва Денис Масенко, пов'язаний з розглядом більше 20 резонансних кримінальних справ (таких, як справи «вбивць Бузини», заарештованих після зіткнень 31 серпня біля ВР активістів, Геннадія Корбана та Ігоря Мосійчука. - Авт. ). За даними громадських активістів та джерел з Вищої ради юстиції, щодо Масенко було відкрито дисциплінарне провадження за порушення судової присяги, проте відомство не знайшло підстав для його звільнення. За інформацією політиків з Радикальної партії і БПП, суддя зустрівся з заступником голови Адміністрації Президента України Олексієм Філатовим. Виникає логічне запитання - як буде відбуватися реформа судочинства, якщо є такі одіозні судді?

Артемій Калінін, АСН