ВСУ зробив висновок про кондикционний позов для витребування землі

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 березня 2016 розглянув справу № 6-3090цс15 за позовом прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або сохранілао його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виділити особливості змісту і елементів кондикционного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикционного зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних , так неправомірних. Крім того, в кондиционном зобов'язанні не має правового значення вибуло майно з володіння власника з його волі або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикционного зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) придбання або сохрвненіе майна однією особою (набувачем) за рахунок іншого (потерпілого); 
2) придбання або збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якому майно купувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і взагалі норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність встановлення так званої «абсолютної» безпідставність придбання (збереження) майна не тільки в момент його придбання (зберігання), а й за станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондікціі, свідчать про те, що пред'явлення кондиційного вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеною родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з яким він не пов'язаний договірними правовідносинами по речі.

Узагальнюючи викладене ВСУ зробив висновок про те, що кондікція - внедоговорной зобов'язує спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондікція також застосовується субсидиарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права в тому випадку, коли певну вимогу власника (титульного власника) майна не охоплюється нормативним врегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами і суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з придбання або заощадження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до власника, з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК у разі наявності правових відносин матеріально-правового характеру безпосередньо між власником і власником майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикционного позову, якщо для цього є підстави, передбачені статтею 1212 ЦК, які дають право витребувати у набувача майно.

Згідно закріпленому в статті 387 ЦК загального правила власник має необмежене право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин матеріально-правового характеру, особливо якщо між власником і власником майна немає договірних відносин і майно знаходиться у власника не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК залежить від того, яким чином майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.Одним з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не по їх волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їхньою волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК може застосовуватися в якості підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не по їх волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником і власником майна не існує ніяких юридичних відносин.

Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM , створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM .