Практика покаже

Поділити повноваження між цивільною, господарською та адміністративною юрисдикцією виключно на законодавчому рівні неможливо. На допомогу має прийти судова практика, а спірні питання — узгоджуватися в роз’ясненнях пленумів вищих спеціалізованих судів. Такої думки дійшли в Раді з питань судової реформи при Президентові, яка попередньо схвалила проект Господарського процесуального кодексу в новій редакції та зміни до Цивільного процесуального кодексу.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Предметна підсудність

За словами координатора ради, заступника глави Адміністрації Президента Олексія Філатова, основна мета, яка ставилася перед розробниками проектів щодо розмежування юрисдикції, — визначення її за предметним, а не суб’єктним принципом. Він допускає, що на початку застосування цих змін виникатимуть певні складнощі, але вважає такий принцип правильним. «Немає сенсу абсолютно тотожні спори, які виникають між юридичними чи фізичними особами, розглядати в різних судах», — уважає О.Філатов.

Так, у ст.21 проекту ГПК більш детально прописано юрисдикцію господарських судів порівняно зі ст.12 чинного кодексу. Зокрема,

передбачено, що відповідні суди розглядатимуть спори щодо правочинів у господарській діяльності, корпоративних відносин, цінних паперів, права власності чи іншого речового права на майно, справи про банкрутство, а також «інші спори між суб’єктами господарської діяльності».

У представників господарської юстиції в раді запропонований підхід не викликав заперечень. На їхню думку, провести розмежування юрисдикції на рівні закону неможливо, оскільки практика набагато ширша. Отже, в цілому запропонований підхід вони визнали правильним, хоча не виключають, що проект ще може бути дещо підкоригований.

Остаточно питання стосовно підвідомчості спорів буде «відшліфовуватися» або роз’ясненнями пленумів вищих судів, або Верховним Судом.

Шпаринки для зловживань

Проте заступник голови правління ГО «Центр політико-правових реформ» Роман Куйбіда занепокоєний тим, що питання розподілу видів юрисдикції до кінця не вирішене. Він звернув увагу, що справу і надалі можна буде переводити до того чи іншого суду. «Наприклад, договір поручительства. Поручитель — фізособа. Якщо потрібно — додаємо її до складу відповідача, не потрібно — не додаємо. Відповідно, від цього буде змінюватись юрисдикція», — пояснив експерт.

О.Філатов погодився, що така проблема існує, та додав, що розробники намагалися запровадити кілька інструментів, які будуть обмежувати подібні зловживання. Разом з тим головний юрист вул. Банкової зазначив, що неможливо застрахуватися від будь-якого

зловживання лише формулюванням норми кодексу. Наприклад, наразі немає рішення щодо того виду поруки, який дуже часто використовується для зміни підсудності. Водночас, за його словами, існують і примітивні способи зловживань. «Принаймні щодо таких примітивних інструментів зловживання, мені здається, відповідні механізми тут знайдені. Щодо інших давайте пропозиції», — зауважив О.Філатов.

Також він підкреслив, що в господарському процесі запроваджується право процесуального примусу. Тобто сторони можуть бути оштрафовані за зловживання своїми правами.

В «адміністративників» все попереду

Дещо складніше прогнозувати, які принципи закладатимуться в процес розмежування юрисдикції адмінсудів з іншими. За Кодекс адміністративного судочинства в раді планують узятись після закінчення роботи над першими двома. Втім, деякі питання постають вже сьогодні.

Наприклад, щодо підвідомчості оскарження рішень Антимонопольного комітету. Проектом ГПК пропонується залишити за господарськими судами спори, що виникають з рішень АМК з приводу захисту від недобросовісної конкуренції. «Чи правильно я розумію, що всі інші рішення комітету, наприклад стосовно зловживання монопольним становищем, узгоджених дій, передбачається передати до підвідомчості адмінсудів?» — запитала народний депутат Вікторія Пташник. У такому випадку, на її думку, знову повернемося до ситуації, коли між господарськими та адміністративними судами виникатимуть конфлікти щодо підвідомчості цих справ.

За словами О.Філатова, розробники виходили з того, що відносини, пов’язані з недобросовісною конкуренцією (недобросовісне використання чужої торгової марки, комерційної інформації тощо), мають швидше приватноправовий характер. Натомість у питаннях щодо контролю за концентрацією, запобігання узгодженим діям головним є публічно-правовий елемент, і тут уже держава регулює відносини. «Можливо, було б доцільно, аби ці відносини розглядав адмінсуд», — пояснив заступник глави АП. Хоча зазначив, що це лише пропозиція і нині триває дискусія. Отже, всі охочі можуть висловлювати свої думки.

Також своє бачення презентував заступник міністра юстиції Сергій Шкляр: усі антимонопольні спори мають розглядати господарські суди, бо це економічні спори, і профільним для них є закон «Про захист економічної конкуренції». «Там у будь-яких спорах, чого б вони не стосувались — узгоджених дій, зловживання монополією, економіки більше, ніж права. Це чисто економічні спори», — вважає чиновник.

«Сирий» документ нам не потрібен

Проекти будуть ще доопрацьовуватись, а остаточно їх затвердити та внести до парламенту планується до кінця травня — в переддень, як очікується, остаточного голосування змін до Конституції в частині правосуддя.

Втім, документи, розміщені на сайті ради, ще містять численні виправлення. Це норми, щодо яких ведуться дискусії. Разом з тим представники господарської юстиції відзначають, що чинний ГПК простіший і, відповідно, достатньо зрозумілий для

застосування і суддями, і учасниками процесу. Натомість проект надто деталізує процедури, що може призвести до збільшення часу розгляду справ. Наразі проект майже вдвічі товщий за чинний ГПК.

Отже, може статися, що до ВР потрапить «сирий» документ, який намагатимуться швиденько проштовхнути з огляду на політичні домовленості. А потім через недосконалість норм сторони процесу й самі законники стикатимуться не тільки з проблемою розмежування юрисдикції, а й з певним паралічем судочинства.