ВРЮ розширила трактування підстав, які стають перепоною на шляху до мантій

 Батьківське обтяження

Продовжуючи спілкування з кандидатами на призначення на посаду судді вперше, Вища рада юстиції підтримала більшість кандидатів. Щоправда, два претенденти з відомими прізвищами не зуміли довести Раді, що готові стати на шлях своїх батьків. Водночас не виключено, що й решті кандидатів доведеться стикнутися з несподіваними труднощами, які можуть виникнути в Адміністрації Президента.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Родинні зв’язки

Загалом під час минулого засідання члени Ради поспілкувались із 17 кандидатами в судді. Переважна більшість претендентів отримали «дозвіл», а ще двох попросили краще підготуватися до наступного засідання й знову спробувати переконати Раду у своїй «профпридатності».

Відмову отримав лише Дмитро Чернушенко — син колишнього голови Апеляційного суду м.Києва. При цьому для того, щоб не допустити його до посади, Рада мала кілька формальних підстав.

Зокрема, секретар секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад Олексій Маловацький зазначив, що Д.Чернушенко на час подання документів не

мав необхідного трирічного юридичного стажу.

Проблеми з досвідом роботи для кандидатів не нові: ВРЮ вже відсіяла кілька претендентів, які мали передбачений законом стаж на час складання іспиту, але його не було, коли вони подавали документи до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Проте в цьому випадку питання виявилося дещо складнішим.

О.Маловацький висловив сумнів у тому, що до стажу роботи в галузі права можна віднести перебування Д.Чернушенка на посаді референта заступника Голови Конституційного Суду. «Для цієї посади не встановлювались такі кваліфікаційні вимоги, як наявність вищої юридичної освіти та виконання юридичної роботи», — наголосив член Ради. Доповідач відзначив, що відповідно до посадової інструкції ця робота передбачає ведення діловодства, опрацювання та збереження документів, облік кореспонденції, забезпечення телефонного зв’язку. А це, мовляв, не має стосунку до стажу в галузі права.

До того ж згодом Д.Чернушенко перейшов на іншу посаду — провідного спеціаліста відділу правового аналізу конституційних подань та конституційних звернень управління правової експертизи секретаріату КС. І у відповідній інструкції чітко вказано, що обійняти її можуть лише особи, які мають юридичну освіту. Тому, зробив висновок член Ради, час перебування на цій посаді зараховується до юридичного стажу, а на попередній — ні.

Сам кандидат з таким трактуванням не погодився. Він наголосив, що на референта покладалося значно більше обов’язків, уключаючи підготовку проектів рішень КС.

Також члени ВРЮ звернули увагу на те, що

стосовно Д.Чернушенка відкрито кримінальну справу. Кандидат не заперечував, що його дійсно підозрюють у втручанні в автоматизовану систему розподілу справ київської апеляції та «винесенні завідомо неправосудних рішень через підбурювання». Хоча, як сам зізнався, останнє формулювання не може зрозуміти. При цьому кандидат переконаний, що справа сфальсифікована «і має певну мету, про яку, можливо, хтось здогадується». При цьому він не знає, на якій стадії перебуває розслідування, а останнім часом його на допити не викликали.

Разом з тим члени ВРЮ поцікавилися, чому він не повідомив Раду про те, що проти нього порушено справу, адже в анкеті було таке запитання. Д.Чернушенко пояснив, що заповнював анкету до того, як стосовно нього було відкрито провадження. Однак члени ВРЮ наголосили, що про «нові відомості» він мав повідомити додатково.

Також кандидату закидали участь у бійці в одному з нічних клубів, інформація про яку поширилась у ЗМІ. Однак і тут претендент на посаду знайшов відповідь: за результатами розслідування його визнали потерпілим, а до адміністративної відповідальності притягнули охорону закладу.

Можливо, головну причину відмови Ради слід шукати у відповіді Д.Чернушенка на запитання: «Чи повинен суддя мати довіру суспільства?» «Це залежить не від самого судді, а від держави в цілому. Якщо держава створює умови, в яких може працювати суддя, то із часом і довіра зростає», — наголосив претендент. Однак члени колегіального органу, можливо, були іншої думки. Мовляв, якщо претендент має біографічні дані, які можуть підірвати довіру до нього, то не дуже

важливо, як пояснюються ці випадки. Головне — «що скажуть люди».

Труднощі запитання

Дещо більше пощастило Олександру Віхрову — сину колишнього очільника Апеляційного суду Дніпропетровської області. Йому хоча б дали шанс «краще підготуватись» та ще раз прийти на засідання Ради. Разом з тим, якщо більшість кандидатів у судді отримували запитання на кшталт «які якості повинен мати суддя», то О.Віхрову довелося згадувати практику Верховного Суду минулих років.

Так, Микола Гусак поцікавився, як вчинив би кандидат, якби до нього звернувся платник податків, указавши, що впродовж тривалого часу на підприємстві відбувається перевірка, яка фактично блокує роботу, і просив би визнати відсутність повноважень для таких дій. При цьому, відзначив член Ради, така ситуація дійсно була і суди задовольняли вимоги скаржника, але на податківців це не справляло жодного враження і вони продовжували обшук місяцями. У 2006 р. ця справа дійшла і до ВС. Водночас О.Віхров не зміг пригадати, як це питання вирішив найвищий судовий орган, чи запропонувати своє розв’язання цієї ситуації. Як наслідок, йому запропонували спробувати свої сили наступного разу.

Так само на «перескладання» було відправлено й Наталю Манжос, яка хоче працювати в Кілійському райсуді Одеської області. При цьому спочатку ніщо не вказувало на її можливу невдачу. Кандидатка розповіла, що певний час допомагала в роботі своїй сестрі, яка займається в Одесі юридичною практикою. Члени ВРЮ поцікавились, що ж вона робитиме, якщо у справі одну зі сторін

представлятиме її сестра.

На банальне запитання представники колегіального органу, напевне, хотіли почути очевидну відповідь: «Візьму самовідвід». Однак, мабуть, через хвилювання Н.Манжос забула про найпростіший варіант.

Якщо більшість кандидатів намагалися довести членам колегіального органу, що вони варті посади, то в одному випадку члени ВРЮ застережень не мали, але поцікавились, чи не бажає кандидат відмовитися від місця законника. Мова йде про доктора юридичних наук Євгена Петрова, який вирішив працювати у Дружківському міськсуді Донецької області. Представники Ради нагадали, що кандидату доведеться залишити викладацьку роботу в Києві й переїхати до райцентру.

У свою чергу Є.Петров повідомив, що ніколи не мріяв працювати в Києві, а Донецьк був змушений залишити лише через бойові дії. Тому в поверненні до рідного регіону для нього не буде нічого дискомфортного.

Також члени ВРЮ нагадали, що в парламенті зареєстровано законопроект, який дозволить науковцям претендувати на посади в апеляційних та касаційних судах. Однак Є.Петров запевнив, що готовий починати свою кар’єру саме з першої інстанції. Як наслідок, у колегіальному органі заперечень не було.

Неформальна формальність

Уважно аналізувати біографічні дані кандидатів узялися не тільки члени Ради, а й працівники Адміністрації Президента, створивши ще один бар’єр на шляху до призначення.

Як стало відомо «ЗіБ», Адміністрація Президента повернула ВРЮ кілька подань про

обрання суддів безстроково. Підтвердив це й О.Маловацький. За його словами, у кількох поданнях було виявлено розбіжності в деклараціях окремих осіб, які претендували на суддівські посади. Тому на вул.Банковій попросили надати додаткові документи, щоб перевірити дані.

Водночас подання про призначення суддів уперше надсилаються до АП «пакетами», з яких не можна одне прізвище викреслити, а решту кандидатів запросити на складання присяги: якщо матеріали повертаються, то до Ради надходить весь «пакет». Оскільки ж в АП повернули кілька подань, у підвішеному стані опинилися десятки кандидатів.

Як запевнив О.Маловацький, зараз всі необхідні для уточнення документи зібрані й найближчим часом будуть передані на вул.Банкову. Однак претенденти, щодо яких виникли застереження, перебуватимуть в одній групі з тими, до кого жодних питань немає. Як наслідок, це може призвести до ускладнення проходження процедури для всіх.

О.Маловацький відзначив, що заперечень проти призначення суддів від глави держави не надходило. Разом з тим і самих призначень немає. Варто звернути увагу на той факт, що пробуксовування зі складенням присяги відбувається паралельно з ігноруванням Верховною Радою процедури обрання суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк роботи.

Така практика парламенту й Адміністрації Президента може вказувати на те, що поповнення суддівських лав намагаються відстрочити до ухвалення конституційних змін. Відповідно до них «призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом». Таким чином, не виключено, що всі

«п’ятирічки» разом з рекомендованими на призначення вперше потраплять у вир нового добору. Якщо ж у той самий час відбуватиметься «переформатування» системи судів, до них приєднаються й судді, яких уже обрали безстроково.

Обгрунтувати ж це органи влади завжди зможуть тим, що суспільство не довіряє як нинішнім суддям, так і тим кандидатам, які проходили відбір колишнім складом ВККС. А тому, мовляв, конкурс слід починати заново.