Викривлене уявлення

 Представники адміністративних судів спростували хибні уявлення суспільства про діяльність їхньої юстиції, навіяні окремими ЗМІ та політиками. Вони, зокрема, пояснили, хто винен у затягуванні розгляду справ та як виконуються вимоги закону «Про очищення влади».

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Мовою цифр і закону

Аргументи «адміністративників» журналісти почули під час брифінгу «Адміністративна юстиція: міфи та реальність». Так, голова Вищого адміністративного суду в 2004—2011 роках Олександр Пасенюк розповів: думка про те, що адмінсуди завжди стоять на боці органів влади, відмовляють у задоволенні позовів звичайних громадян, є помилковою. «Розвінчуючи перший міф, зазначу: основним завданням адмінсудів є захист порушених прав громадян від незаконних дій органів влади. До створення адмінсудів в Україні був відсутній орган, до якого комплексно можна було звернутися по захист прав. Тобто до 2005-го було фактично неможливо оскаржити акт міністерства, Уряду чи Президента. Таких позовів просто не було», — наголосив О.Пасенюк.

Він окремо зупинився на принципах адмінсудочинства. За словами О.Пасенюка,

завдяки одному з них — диспозитивності — володар мантії може вийти за межі позову, якщо цього потребує захист прав громадян. «Важливий принцип — презумпція вини відповідача, тобто в адмінпроцесі позивач завжди правий, а відповідач завжди винен і повинен довести в суді, що не порушував права позивача», — повідомив колишній очільник ВАС.

Як аргумент наводилися й статистичні дані. Так, за 10 років існування адмін’юстиції суди першої інстанції розглянули 9 млн, другої — 4,5 млн, ВАС — півмільйона справ. «Це говорить про довіру громадян до судової влади. І головне, що в першій інстанції було задоволено 75% звернень громадян щодо порушених прав. До апеляційної інстанції оскаржено близько половини рішень, і лише 20% цієї частини — до ВАС. Цифри говорять про те, що люди довіряють адміністративній юстиції», — заявив О.Пасенюк.

Також він спробував спростувати ще одну вигадку: зростання розміру судового збору негативно впливає на доступ громадян до правосуддя. «Збір стягується фактично для того, щоби були кошти на існування судової системи. У законі «Про судовий збір» є механізми звільнення від сплати збору. Передбачено, в яких випадках він узагалі не стягується. Є механізм розстрочки», — пояснив О.Пасенюк.

Очищення не уникають

Міф про те, що в адмінсуді не можна знайти справедливості і служителі Феміди нічого не роблять для власного вдосконалення, розвінчувала суддя ВАС Наталія Блажівська. За її словами, у 2015-му Консультативна рада європейських суддів звернулася до політиків,

аби вони уникали критики володарів мантій як способу відвернення уваги від власних недоліків. «Комітет міністрів Ради Європи зазначає: незалежність суддів — це не привілей, це обов’язкова передумова для неупередженого розгляду спору. Втім, сьогодні вся полеміка щодо судової системи звелася до фрази: «Середня температура по лікарні». Чи доцільно її вимірювати? Ні, потрібно лікувати конкретного хворого», — наголосила Н.Блажівська.

Вона зосередила увагу на статистичних даних, озвучених О.Пасенюком. Зважаючи на ці цифри, можна говорити, що громадяни отримують захист у тому випадку, коли їхні права порушено. «Втім, у пресі ми бачимо тільки інформацію про гучні політичні спори. І все зводиться до тієї ж середньої температури по лікарні», — пояснила представниця ВАС.

За її словами, люди в мантіях постійно вдосконалюють свої знання, підвищують кваліфікацію, вивчають та застосовують практику Європейського суду з прав людини. Н.Блажівська зауважила: іноді проблеми виникають через законодавчі прогалини. «Не суд формує норму закону, а парламент. Наприклад, у Литві законопроекти перевіряються на дотримання практики ЄСПЛ. Тому, якщо при прийнятті конкретної норми будуть дотримані вимоги до якості закону, в громадян не виникатиме такої великої потреби оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів влади», — зауважила суддя ВАС.

У свою чергу Поліна Шпенова з Луганського окружного адмінсуду спростувала думку, що володарі мантій виступають проти проведення реформ, не хочуть проходити люстраційні процедури. За її словами, судді в жодному разі

не заперечують проти змін, але вони повинні бути продуманими та якісними.

На думку П.Шпенової, немає підстав говорити про те, що служителі Феміди уникають очищення. «Успішно пройшли перевірку 81% осіб, які подали заяви. Перевірка триває стосовно 19%. І причина того, що вона не завершується, аж ніяк не в суддях, а в органах державної влади — через невчасне направлення відповідей на запити», — наголосила представниця ЛОАС.

Вчасний розгляд

П’яту вигадку розвінчував Богдан Санін з Окружного адмінсуду м.Києва. «Судова система увінчана міфами. Це було викликано тим, що тривалий час вона була ізольована, закрита в собі. Ми не виходили комунікувати з громадськістю. Одним з найпоширеніших міфів, який кожного дня культивують політики, експерти, громадські активісти: нібито адмін’юстиція навмисно затягує розгляд справ, аби людина не могла швидко отримати якісний захист», — розповів Б.Санін.

При цьому він не заперечував: факти вирішення спорів з порушенням строків є. «Та чи це явище масове, як говорять політики? Відповідно до статистичних даних за 2015 рік не в процесуальний строк розглянуто лише 16% справ із загальної кількості. В 2012—2013 роках такий показник становив 11%», — озброївся цифрами суддя ОАСК.

На його думку, однією з причин несвоєчасного розгляду справ є необрання Верховною Радою володарів мантій безстроково. «Це призводить до надмірного навантаження на працюючих суддів. Так, в Окружному адмінсуді м.Києва працює лише третина суддів від загального штату. У Харківському окружному адмінсуді —

1/5 від загальної кількості», — повідомив Б.Санін.

Крім цього, розумні строки порушуються й через зловживання сторонами процесуальними правами. Як пояснив представник ОАСК, часто трапляється, що на засіданнях недобросовісні особи всіма можливими методами намагаються відкласти прийняття рішення. Найпопулярніші з них: подання великої кількості необгрунтованих заяв про відвід, неявка на засідання, неподання документів, зміна представників сторін безпосередньо перед засіданням тощо. За словами Б.Саніна, для унеможливлення подібних зловживань судді ОАСК спільно з адвокатською спільнотою розробили та запропонували зміни до Кодексу адміністративного судочинства, які зможуть вирішити складні питання.

«Адміністративники» сподіваються, що, розвінчуючи міфи про юстицію, їм вдасться підвищити довіру до вітчизняної Феміди та не допустити викривленого уявлення про діяльність судової системи.

Шкода тільки, що громадськості та ЗМІ не завжди цікаво відвідувати заходи, де спростовуються, а не підтверджуються різні вигадки. Так, на брифінг представників адмінсудів завітало кілька журналістів. Хоча, як кажуть у народі, вода камінь точить: якщо «адміністративники» не розвінчуватимуть міфів, їх з’являтиметься ще більше.

Пряма мова

ПОЛІНА ШПЕНОВА, суддя Луганського окружного адміністративного суду:

— Є міф, що судді уникають перевірок, які проводяться відповідно до закону «Про

очищення влади». Спільна мета суддів, влади, суспільства загалом — позбутися недостойних суддів, які ганьблять професію, тим самим ставлячи негативні штампи на всіх колег. Завжди у діжці з медом є ложка дьогтю, і це ще раз свідчить про те, що не всі судді однакові.

Нині судді підпадають під кілька форм люстрації. Відповідно до висновків Венеціанської комісії потрібно виробити одну процедуру. Попри недосконалість закону про люстрацію, ніхто із суддів не збирається бойкотувати його і не робить цього. У 16 судах виявлено лише поодинокі випадки неподання суддями заяв про проведення перевірки, які не свідчать про те, що вони уникають перевірок чи блокують люстрацію. Не подали заяви про проведення перевірки лише 42 особи. В основному це судді, які працюють у судах, розташованих на непідконтрольних Україні територіях, або переведені звідти.