Довіреність не є правовстановлюючим документом

Судом встановлено, що позивач володів транспортним засобом - автомобілем на підставі нотаріально-посвідченої довіреності, згідно з якою мав право на користування автомобілем. Однак, як зазначив суд, довіреність на право володіння та користування транспортним засобом не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності позивача, а право власності на даний автомобіль належить боржнику.
На підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника в солідарному порядку на користь Ощадбанку заборгованості за кредитним договором та прийнято постанову про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження, зокрема накладено арешт на автомобіль, яким користувався позивач.  
Оскільки цей транспортний засіб виставлений на торги, то державний виконавець, керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна, у порядку, встановленому ;ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», призначив зберігачем майна Ощадбанк. 
Суд зазначив, що рішення про передачу транспортного засобу на зберігання Ощадбанку, а не позивачу є законним та правильним, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження, і відповідно державний виконавець не був зобов'язаний залучати його та повідомляти про проведені виконавчі дії.
ВААС зауважив, що в цьому випадку, у першу чергу, йдеться про захист права власності, а позивач такого права на автомобіль не має, оскільки користувався транспортним засобом на підставі довіреності, тому суд дійшов висновку, що виконавча служба діяла відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», наклавши арешт, провівши вилучення та передачу на зберігання транспортного засобу Ощадбанку.