Проблеми відповідальності суддів за прийняте рішення існують, - суддя Вищого спецсуду В. Щепоткина

Своєю позицією про практику застосування ст. 375 КК з «Судово-юридичної газетою» поділилася секретар судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Валентина Щепоткина .

«Як відомо, Рада суддів України звернувся до ВССУ з проханням узагальнити практику по ст. 375 КК і прийняти рекомендаційне роз'яснення. Підставою для цього звернення стали конкретні дії, які спричинили в 2014 році і в першому півріччі 2015 року внесення в ЕРДР досить великої кількості заяв про постанову суддями неправосудних рішень.

Дійсно, у судів виникають проблеми при застосуванні ст. 375 КК.Найбільша з них стосується доведення того, що рішення є не просто незаконним, а свідомо неправосудних, тобто таким, яке, по суті, не можна вважати судовим рішенням. При цьому воно прийнято з грубими порушеннями не тому, що є спір про практику застосування судами норм законодавства, не тому, що суддя неправильно витлумачив якусь норму - він наперед знав, що приймає рішення, яке суперечить нормам, духу права, бажаючи його ухвалити .Це основний момент.

Якби у нас не було незаконних рішень, то навіщо існують апеляційні, касаційні суди і ВСУ? Їх завдання - в рамках своїх повноважень і процедур перевіряти законність і обгрунтованість рішень нижчестоящих судів. І якщо суд апеляційної інстанції переглядає рішення, виходячи з п'яти критеріїв, тому що є судом факту, то суд касаційної інстанції переглядає його за трьома підставами, тому що є судом права. Скасованих рішень чимало, але незаконне і неправосудне рішення - це абсолютно різні поняття.

Можу назвати критерії, яке рішення є незаконним, тому що законодавець їх чітко виписав. Наприклад, якщо рішення постановлено незаконним складом суду, то це процесуальне порушення - таке рішення є незаконним.Але незаконний склад суду - це теж поняття досить широке. Наприклад, людині, який притягується до кримінальної відповідальності за звинуваченням, де в якості санкції передбачено довічне позбавлення волі, які не роз'яснили право на суд присяжних, розглянувши справу колегіально. Або до складу суду потрапив суддя, який раніше брав участь у справі як слідчий суддя. Але це не завідомо неправосудне рішення. Неправосудне рішення - це, в першу чергу, доведеність суб'єктивної сторони і прямого умислу судді на постанову такого рішення, яке він ні при яких обставинах не міг і не повинен був постановити. Найголовніше - довести, що він про це, приймаючи таке рішення, знав.

Пропозиція про те, щоб звернутися до Конституційного Суду України, звучало не тільки на засіданні НКР. Воно звучало ще на робочій групі, причому були її засідання як за участю тільки суддів, так і в широкому форматі - з адвокатами, прокуратурою і представниками громадськості. Це пропозиція виходила від Національної школи суддів, де порахували, що ст. 375 КК не має права на існування. Ми цю точку зору тоді не розділили. Саме існування статті не означає, що всі судді за будь-які скасовані рішення або ті рішення, які комусь не подобаються, повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Ця стаття існувала стільки, скільки у нас існує Кримінальний кодекс. Більш того, подібна стаття «Про неправосуддя» була ще в 1885 році в Уложенні про покарання кримінальних та виправних (Укладення Шамина). Такий склад злочину визначений і в інших країнах.Наприклад, в Кримінальному кодексі Іспанії сказано, що «суддя або магістрат, який навмисне виніс незаконний вирок або рішення, караються». Подібні статті є в кримінальних законах Естонії, Норвегії, Німеччини, Латвії та ін. Країн. Інше питання, чи є в цих країнах факти притягнення суддів до кримінальної відповідальності.

Таким чином, проблема полягає не в наявності або відсутності ст. 375 в КК. Питання в законності та обгрунтованості її застосування. Останнім часом ця стаття просто стала способом впливу на суддів, які взяли рішення, які комусь не подобаються. В т.ч. стороні звинувачення, коли справа стосується виправдувальних вироків. Але якщо суд приходить до висновку, що докази, які зібрані і представлені органами слідства, або є неприпустимими, або їх недостатньо для висновку про винність особи, і постанавливает виправдувальний вирок, то у сторони є спосіб його оскаржити в процесуальному порядку, але ніяк не шляхом постановки питання про притягнення судді до відповідальності », - підкреслила суддя .

Детальніше про практику застосування ст. 375 КК читайте в свіжому випуску «Судово-юридичної газети» в статті «Операція« 375-та » .

Наталія Мамченко, В'ячеслав Хрипун