«Діти судів»

Реалізація завдань та виконання обов’язків, покладених на працівників апарату суду, прямо пропорційно залежать від гідної оплати праці з метою заохочення до роботи висококваліфікованих фахівців. З 26 жовтня 2014 року за працівниками апарату було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах. Однак до кінця 2015-го зарплати, передбаченої законом, вони так і не побачили, що зумовило їх звернення по захист своїх прав до суду.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Орієнтири від ВАС

Перша хвиля позовів щодо зазначеного питання ознаменувалася неоднозначністю правових позицій судів першої та апеляційної інстанцій. Однак на початку 2016 року пленум Вищого адміністративного суду дав надію, прийнявши постанову, якою затверджено довідку щодо результатів вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень закону «Про судоустрій і статус суддів» у спорах з приводу визначення розміру заробітної плати працівників апарату (див. «ЗіБ» №8/2016. — Прим. ред.).

У ній сказано, що при встановленні розміру окладу працівників апарату слід застосовувати ст.144 закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції закону «Про прокуратуру» (ст.147 в редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд»), а не ст.13 закону «Про оплату праці» та ст.33 закону «Про державну службу».

Однак навіть чіткість правової позиції вищого суду не гарантує оперативного задоволення позовів.

У народі говорять, що не можна лікарю дозволяти лікувати самого себе. Напевно, ця приказка стосується і юристів, оскільки при зверненні до суду в працівника апарату виникає низка процесуальних питань, що можуть затягувати розгляд справи та перетворювати зрозумілий процес на тривалу епопею.

Відповідач і підсудність

Насамперед необхідно визначитися із відповідачем та зі змістом позовних вимог.

ВАС дає роз’яснення, що носієм обов’язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки державу представляють органи, уповноважені на нарахування та виплату заробітної плати, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Тобто відповідачем необхідно зазначати той орган, який нараховує та виплачує зарплату. Наприклад, у районному суді це будуть відповідні територіальні управління Державної судової адміністрації, а в окружних чи апеляційних адмінсудах — відповідний суд.

До якого ж суду слід звертатися? Відповідь очевидна: до окружного адміністративного за принципом територіальності. Однак куди

подавати позов працівнику апарату окружного суду? Згідно з положенням ст.22 Кодексу адміністративного судочинства в такому випадку суд передає справу на розгляд іншому адмінсуду, що територіально найближчий до нього, однак подавати позовну заяву необхідно саме до того суду, у якому працює позивач.

ДСАУ як третя особа

ВАС указує, що право працівника апарату на зарплату певного розміру визначає конституційний обов’язок держави в цілому: обов’язок ДСАУ подати бюджетний запит на необхідний обсяг фінансування, обов’язок Кабінету Міністрів подати до парламенту проект державного бюджету, обов’язок Верховної Ради затвердити закон про держбюджет із відповідними показниками фінансування. Тому виникає запитання: чи звертати позовні вимоги до ДСАУ, і якщо звертати, то якого змісту?

Вищий адмінсуд роз’яснює, що, підтверджуючи певне фінансове зобов’язання держави перед особою, суд своїм рішенням змушує ДСАУ (її територіальне управління) ініціювати діяльність щодо приведення бюджетних асигнувань у відповідність із законодавством, яке регулює розмір винагороди позивачів.

На перший погляд, вимоги щодо нарахування та виплати зарплати працівникам апарату звертаються до органу, який, грубо кажучи, виконує функції бухгалтерії, і ДСАУ стосунку до цього не має. Водночас фінансове забезпечення залежить від неї як головного розпорядника бюджетних коштів.

Вважаю: позиція ВАС стосовно «змушування» ДСАУ ініціювати діяльність щодо приведення

бюджетних асигнувань у відповідність із законодавством, яке регулює розмір зарплати позивачів, приписує не стільки звернення позовних вимог до ДСАУ, скільки її позасудовий обов’язок (враховуючи кількість позовів та загалом ситуацію, що складається у цих правовідносинах) урегулювати питання фінансування.

Проте не виключено, що в цій категорії позовів ДСАУ може виступати третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, адже рішення у справі впливає на її обов’язки.

Період до стягнення

Чимало дискусій викликає часовий проміжок, за який вимагається стягнення зарплати. Якщо напрацювання судової практики врегульовують питання щодо початку цього періоду (жовтень 2014-го, березень 2015 року), то як бути з кінцевою датою?

Зважаючи на недостатність коштів у держбюджеті-2015 для відповідних виплат, Уряд прийняв постанову від 2.09.2015, якою запроваджено на період до кінця 2015 року тимчасове обмеження розмірів посадових окладів із застосуванням коефіцієнту 0,5 для працівників апарату місцевих та апеляційних судів. Однак уже з 1 січня 2016-го цій категорії осіб винагороду виплачували з урахуванням нових розмірів посадових окладів, визначених згідно з вимогами ст.147 закону «Про судоустрій і статус суддів».

Існує думка, що саме вказаною постановою Кабмін остаточно врегулював питання оплати праці працівників апарату суду. Тому окремі позовні заяви містять вимоги щодо нарахування та виплати заробітної плати за період до вересня 2015 року.

Це питання дискусійне. Адже постанова Уряду, з одного боку, впорядковує питання оплати праці, а з іншого — 50% обмеження суперечить вимогам «Прикінцевих і перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд», якими Кабінету Міністрів доручено в тримісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом.

Саме тому, враховуючи неоднозначність правових позицій та відсутність стабільної судової практики із цього питання, доцільно вказувати період порушених прав до 31 грудня 2015 року.

Витребування доказів

Позови працівників апарату вже мають масовий характер. Працюючи в суді, кожен із позивачів розуміє, яке значення для оперативності розгляду справи має правильне формулювання змісту позовних вимог, наведення повного переліку відповідачів та третіх осіб, своєчасне подання відповідних клопотань та доказів.

У цій категорії справ не варто розраховувати на витребування судом відповідних документів, що, безперечно, є обов’язком суду, але це також затягуватиме розгляд справи. Тому, подаючи позов, слід надати посвідчені копії трудової книжки та довідки щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати з обов’язковим зазначенням посадових окладів. І бажано — довідку за підписом уповноваженої особи про те, що позивач дійсно працює чи працював у суді, копію наказу про зарахування до штату тощо.

Однак подекуди в працівників апарату виникають труднощі з отриманням указаних документів, що зумовлено позицією

керівництва суду стосовно цієї категорії позовів. У таких випадках слід послуговуватися приписами стст.69 та 71 КАС та просити суд витребувати у відповідача як суб’єкта владних повноважень необхідні докази.

На мій погляд, доцільно заявити клопотання про розгляд справи без участі позивача, про розгляд питання про передання справи до іншого суду (в разі необхідності) в порядку письмового провадження, обов’язково вказати номери телефонів та адреси електронної пошти сторін, скористатися послугою «Електронний суд» тощо.

Дотримання таких простих та відомих усім правил зумовить оперативний розгляд справи та, маю надію, отримання за виконавчими листами недонарахованої зарплати в найближчому майбутньому.