УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ТАРАЩАНСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНІВ НЕДІЙСНИМИ ЗА 2014-2015 РОКИ.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ТАРАЩАНСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВОЧИНІВ НЕДІЙСНИМИ

ЗА 2014-2015 РОКИ.

На виконання листа Апеляційного суду Київської області № 07-13/14/16 від 13.04.2016 року було проведено вивчення і узагальнення практики розгляду Таращанським районним судом Київської області цивільних справ про визнання правочинів недійсними за 2014-2015 роки.

Метою зазначеного дослідження є виявлення проблемних питань, що виникають при застосуванні рекомендаційних роз’яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 05.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі – Постанова).

Об’єктом дослідження є цивільні справи та судові рішення першої, апеляційної, касаційної інстанцій.

Для проведення узагальнення використано обліково-статистичні картки на цивільні справи, цивільні справи.

В 2014 році в провадженні Таращанського районного суду Київської області перебувало 20 цивільних справ про визнання правочинів недійсними. З них 9 позовних заяв залишені без розгляду, розглянуто з винесенням рішення 11 справ (про визнання недійсними договорів). Серед розглянутих по суті: 1 справа – про визнання недійсним договору довічного утримання, інші 10 справ – про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, та про визнання недійною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

В 2015 році в провадженні Таращанського районного суду Київської області перебувало 33 цивільні справи про визнання правочинів недійсними. З них 18 позовних заяв залишені без розгляду, розглянуто з винесенням рішення 14 прав, та одна справа розглянута з ухваленням мирової угоди. У структурі справ, розглянутих з винесенням рішення по суті позовних вимог основну частину становлять справи про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, та про визнання недійною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки -12 справ, і лише 2 справи розглянуто за позовами про визнання недійсним кредитного договору.

Апеляційним судом Київської області скасовано 3 рішення Таращанського районного суду Київської області за позовами про визнання правочинів недійсними, винесених у 2014-2015 роках.

Як виявлено в ході узагальнення, суд не завжди приймає до уваги рекомендаційні роз’яснення, зазначені у абзаці другому п. 12 постанови про те, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення  факту вчинення  правочину або оспорювання окремих його частин,  а й факт його вчинення,  а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.

Так, рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.06.2014 року скасовано рішення Таращанського районного суду Київської області від 21.03.2014 року  у цивільній справі №379/414/14-ц за позовом Особа 1 до ТОВ «Ківшовата Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд зазначив, що підставою для задоволення позовних вимог судом першої інстанції стали пояснення свідка Особа 2 (доньки позивачки). Будь-які інші дані на підтвердження доводів про те, що підпис на додатковій угоді від 28.03.2012 не належить орендодавцю матеріали справи не містять, докази цьому позивачка не надала. Заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Ухвалою від 23.10.2014 року суд касаційної інстанції залишив рішення Апеляційного суду Київської області від 16.06.2014 без змін та зазначив, що суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, правильно виходив із того, що доказів не підписання спірної додаткової угоди позивачем не надано, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи останньою не заявлялося.

Згідно п. 28 Постанови перебіг позовної  давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється  не  з  моменту  вчинення  правочину,   а відповідно  до  частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла  довідатися  про  порушення  свого права або про особу,  яка його порушила.

Як виявлено в ході узагальнення досить проблемним є визначення початку строку позовної давності при розгляді справ про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Так, задовольняючи позовні вимоги у цивільній справі № 379/2432/14-ц за позовом Особа 3 до ТОВ «Таращанський край» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд у рішенні від 28.11.2014 року вказав, що не може братись до уваги посилання представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до положень ч.5 ст. 261 ЦК за зобов’язаннями з визначеним строком виконання (яким відповідно до цього Кодексу є спірний договір оренди землі) перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до даного договору оренди землі, з врахуванням моменту його державної реєстрації 29.09.2009 року як початку його дії, строк виконання цього договору закінчується 29.09.2019 року.

Зазначене рішення скасував Апеляційний суд Київської області рішенням від 27.01.2015 року, відмовив у позові, та зазначив, що про порушення свого права відповідно до предмету позовних вимог Особа 3. могла довідатись з часу укладання оспорюваного договору оренди землі, тобто з 17 вересня 2009 року. Як встановлено судом і визнається сторонами, оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 17.09.2009 року від імені Особа 3 було підписано її чоловіком Особа 4. Покази свідків Особа 4, Особа 5 свідчать про те, що позивачу було відомо про укладання договору оренди землі та підписання його від її імені її чоловіком з часу його укладання, тобто з 17.09.2009 року.

Суд касаційної інстанції ухвалою від 17.06.2015 року залишив рішення Апеляційного суду Київської області  без змін та зазначив, що суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що Особа 3. звернулась до суду з указаним вище позовом у жовтні 2014, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав дізналася у вересні 2009 року. Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивач не надала, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Як встановлено узагальненням, судді Таращанського районного суду Київської області  повно встановлюють всі обставини, що стосуються початку строку позовної давності. Так, судді відмовляють у задоволенні позовів про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, якщо відповідач заявляє про сплив строків позовної давності, при умові, якщо спірний договір підписував член сім’ї орендодавця. Суд виходить з того, що початок строку позовної давності співпадає з моментом вчинення правочину, оскільки орендодавець знав про укладення договору.

Так, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24.04.2015 року у справі 2/379/42/15 відмовлено в задоволенні позову Особа 6 до ТОВ «Таращанський край» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Суд зазначив,що відповідно до ч.2 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. З врахуванням вказаної норми при укладанні договору оренди землі від імені позивача, його дружина діяла за  згодою свого чоловіка. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про наявність волевиявлення Особа 6 на укладення оспорюваного договору оренди землі 17.09.2009 року, а відтак його посилання на норми статей 203,215 ЦК України є безпідставними… Встановлені при розгляді справи обставини свідчать про те, що про порушення свого права відповідно до предмету позовних вимог Особа 6 міг довідатись з часу укладення оспорюваного договору оренди землі, тобто з 17.09.2009 року.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19.10.2015 року зазначене рішення залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені при розгляді справи обставини свідчать про те, що про порушення свого права відповідно до предмету позовних вимог Особа 6 міг довідатись з часу укладення оспорюваного договору оренди землі, тобто з 17.09.2009 року, оскільки саме з того часу йому було достеменно відомо про використання його земельних ділянок відповідачем (з яким позивач перебував у трудових відносинах), він особисто протягом п’яти років отримував орендну плату, і жодного разу у нього не виникало питання на підставі чого відповідач користується його землею, що на думку колегії суддів беззаперечно свідчить про те, що позивачу було відомо про наявність оспорюваного  договору оренди.

Досить складним виявляється застосування Постанови з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-94цс-13 від 25.12.2013 року

Так, рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25.12.2015 року задоволено позов Особа 7. до ТОВ «Відродження» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Судом встановлено, що на момент укладення договору оренди позивач не був власником земельної ділянки, а тому не мав права укладати такий договір, оскільки був відсутній предмет договору: земельна ділянка.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 17.02.2016 року зазначене рішення скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у позові відмолено. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішуючи спір про визнання договору оренди недійсним, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача при його укладенні, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України 25.12.2013 у справі № 6-94цс13. Особа 7 не доведено відповідно до частини першої статі 3 ЦПК України в чому виразилось порушення його прав оспорюваним договором оренди землі. Встановлені судом обставини про те, що на час укладання договору позивач не отримав свідоцтво про право на спадщину, не була проведена державна реєстрація договору оренди землі за відсутності інших доказів про порушення прав не свідчать про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі недійним.

На сьогодні справа знаходиться на розгляді у суді касаційної інстанції.

Інших проблемних питань в судовій практиці Таращанського районного суду Київської області при розгляді справ про визнання правочинів недійсними не виникало.

В.о. голови суду                                                                О.М. Бабоїд

Вик. с.Зінкін В.І.

тел. 095-91-61-790