Верховний Суд зробив висновок щодо нікчемності правочинів

Правочини, вчинені керівниками відокремлених структурних підрозділів (філій) після призначення уповноваженої особи ФГВФО, є нікчемними. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року №6-1601цс15, який публікує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

17 лютого 2016 року м.Київ №6-1601цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Сімоненко В.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Л.І., Яреми А.Г.,

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «Реал Банк» до Особи 8 про застосування наслідків нікчемності правочину за заявою публічного акціонерного товариства «Реал Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ПАТ «Реал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 3.03.2014 між сторонами укладено договір банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Реал Банк» та призначення уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію було прийняте 28.02.2014, а зазначений вище договір укладено 3.03.2014, тобто після призначення уповноваженої особи фонду та призупинення усіх повноважень органів управління ПАТ «Реал Банк».

Ураховуючи викладене, ПАТ «Реал Банк», уточнивши позовні вимоги просило суд визнати договір банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток», укладений між ПАТ «Реал Банк» та Особою 8, недійсним та застосувати до сторін наслідки недійсності правочину, а саме двосторонню реституцію.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 2.10.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6.11.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою ВСС від 24.12.2014 касаційну скаргу ПАТ «Реал Банк» відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду заяві ПАТ «Реал Банк» просить скасувати ухвалу ВСС від 24 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме ч.3 ст.36 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-IV.

На обгрунтування підстави подання заяви ПАТ «Реал Банк» надає ухвалу ВСС від 24.06.2015, в якій, на думку заявника, зазначену норму права застосовано по-іншому.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши

наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

Суд установив, що 28.02.2014 постановою правління Національного банку України №109 ПАТ «Реал Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої рішенням виконавчої дирекції фонду від 28.02.2014 №10 про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Реал Банк» розпочато процедуру виведення ПАТ «Реал Банк» з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 3 березня по 2.06.2014, Кадирова В.В. призначено уповноваженою особою фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Реал Банк».

3.03.2014 між Лисичанською філією ПАТ «Реал Банк» в особі директора Лисичанської філії Перерви О.М. та Особи 8 укладено договір банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток» з можливістю поповнення та виплатою процентів щомісяця.

Згідно з п.2.1 цього договору ПАТ «Реал Банк» прийняло від вкладника грошові кошти в сумі 190 тис. 483 грн. 14 коп. на строк з 3 березня до 3.04.2014 та зобов'язалось повернути суму вкладу й виплатити проценти за користування на умовах, передбачених договором.

У подальшому 21.05.2014 правлінням Національного банку України прийнято постанову №295 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Реал Банк».

Рішенням виконавчої дирекції фонду від 16.12.2014 №146 з 17.12.2014 призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ «Реал Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Федорченка А.В.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що договір між сторонами був укладений та виконаний, підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним відсутні.

Відхиляючи касаційну скаргу ПАТ «Реал Банк» та залишаючи в силі рішення судів попередніх судових інстанцій, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, зазначив, що рішення про відкликання ліцензії позивача та початок процедури його ліквідації прийняте Нацбанком лише 21.05.2014, тобто після укладення спірного договору.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі ВСС від 24.06.2015 суд касаційної інстанції виходив із того, що рішення фонду №10 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Реал Банк» та призначення уповноваженої особи фонду на тимчасову адміністрацію було прийнято 28.02.2014, а спірний договір укладено 1.03.2014, тобто вже після призначення уповноваженої особи фонду та призупинення всіх повноважень органів управління позивача, а тому відповідно до ч.3 ст.36 закону договір є нікчемним.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.3 ст.36 закону.

Вирішуючи питання про усунення

розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.

Підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу (ч.1 ст.215 цього кодексу).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.36 закону (тут і далі — в редакції, чинній на час укладення спірного договору) з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа фонду від імені фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом одного дня після призначення уповноваженої особи фонду керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів — передачу бухгалтерської та іншої документації банку (абз.2 ч.1 ст.36 закону).

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі фонду і діють у визначених нею межах та порядку (ч.2 ст.36 закону).

Відповідно до ч.3 ст.36 закону правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи

фонду, є нікчемними.

Такі ж положення містяться і в п.1.3 гл.1 розд.ІІІ рішення фонду «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 5.07.2012 №2.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.42 закону «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-III, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

За змістом ст.23 цього закону відокремленими підрозділами банку є філії, відділення, представництва тощо, які відкриває банк на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що керівники відокремлених структурних підрозділів (філій) є також керівниками банку, а тому відповідно до ч.3 ст.36 закону правочини, вчинені ними після призначення уповноваженої особи фонду, є нікчемними.

Як установили суди, спірний договір було укладено Лисичанською філією ПАТ «Реал Банк» в особі директора філії Перерви О.М. з Особою 8 3.03.2014, тобто після прийняття постанови правління НБУ №109 від 28.02.2014 про віднесення ПАТ «Реал Банк» до неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції фонду від 28.02.2014 №10 про призначення уповноваженої особи фонду Кадирова В.В.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність

установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені ст.216 ЦК.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, з ПАТ «Реал Банк» підлягає стягненню сума, внесена Особою 8 згідно з договором банківського вкладу фізичних осіб «Реальний прибуток», а саме 190483 грн. 14 коп.

На підставі ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яке переглядається, та ухвалює нове рішення чи змінює судове рішення з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360³, пп.«а» п.2 ч.2 ст.360⁴ ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву публічного акціонерного товариства «Реал Банк» задовольнити.

Ухвалу ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 6.11.2014 та рішення Лисичанського районного суду Луганської області від 2.10.2014 скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Реал Банк» до Особи 8 задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Реал Банк» на користь Особи 8 190 тис. 483 грн. 14 коп. (сто дев'яносто тисяч чотириста вісімдесят три гривні 14 копійок).

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.