Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особливості оподаткування нерухомого майна з урахуванням вимог щодо якості закону
В„–24 (1270) 11.06—17.06.2016
ВІТАЛІЙ КЕМІНЬ, провідний юрист PLP Law Group
Постійні зміни податкового законодавства та недотримання процедур призводять до прийняття законів з низькою якістю. Така тенденція заганяє бізнес у правову невизначеність. Щоб отримати належні орієнтири, підприємства надсилають до фіскальних органів численні запити з приводу роз’яснень та консультацій.
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
Прогалини ПК
Одним з яскравих прикладів недотримання парламентарями вимог щодо якості закону є практика застосування ст.266 Податкового кодексу, якою визначено порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зміни до цієї статті неодноразово вносилися з порушенням принципу стабільності податкової системи (пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК), тобто не за шість місяців до початку нового звітного року, що свідчить про неякісний закон. На додачу до цього термінологія, яка використовується в положеннях ст.266 ПК, не розтлумачена на законодавчому рівні. Наприклад, це стосується абз.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК, в якому вказано, що не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. У вказаному
положенні термін «будівлі промисловості» в законі не пояснюється, що призвело до множинності трактування законодавства та сумнівів щодо правильності декларування цього податку.
Особливо актуальним для бізнесу стало питання: чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, офісні та адміністративні будівлі, які належать промисловому підприємству?
Зауважимо, що органи державної фіскальної служби (наприклад, у листах від 27.10.2015 №23625/10/28-10-06-11, від 13.11.2015 №896/6/06-30-17-01-42, від 4.03.2016 №4885/10/28-10-06-11) неодноразово зазначали: і в цьому випадку офісні та адміністративні будівлі є об’єктом оподаткування. На обгрунтування такої відповіді органи ДФС посилаються на Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-200, затверджений наказом Держстандарту від 17.08.2000. Згідно з цим класифікатором під кодом 1251 числяться «Будівлі промислові», водночас до групи «Будівлі офісні» (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, до яких, зокрема, відносяться офісні будівлі промислових підприємств.
Однак такі роз’яснення органів ДФС не відповідають вимозі щодо якості закону, а тому не узгоджуються з рішеннями Європейського суду з прав людини.
Класифікатор тут ні до чого
Відповідно до п.3.1 ст.3 ПК податкове законодавство України складається з:
• Конституції, цього кодексу, Митного кодексу та інших законів з питань митної справи в частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України;
• чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою і які регулюють питання оподаткування;
• нормативно-правових актів, підзаконних актів, а також рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих на підставі та на виконання цього кодексу та законів з питань митної справи.
Згідно зі ст.5 ПК поняття, правила та положення, установлені цим кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст.1 ПК. Якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать цьому кодексу, то для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПК. Інші терміни, що застосовуються в цьому кодексі й не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Водночас згаданий класифікатор розроблено відповідно до постанови КМ від 27.06.98 №971 для вирішення таких завдань:
а) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію;
б) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості та стану будівель і споруд;
в) проведення зіставлення національних
статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН;
г) проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України;
д) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.
Таким чином, державний класифікатор укладено не на підставі ПК та не з метою оподаткування. До того ж його положення не розшифровують поняття «Будівлі промисловості», що застосовується у ст.266 ПК.
ЄСПЛ на боці платників податків
Зауважимо, що у справах «Щокін проти України» (2010 рік, заяви №23759/03 та №37943/06) та «Серков проти України» (2011 рік, заява №39766/05) ЄСПЛ визнав факт порушення ст.1 Протоколу №1 з огляду на недодержання вимоги щодо якості податкових законів. Суд відзначив, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим, отже, не відповідало вимозі щодо якості закону й не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання в майнові права заявника.
До того ж національні органи не дотрималися вимог законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника — платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
ДФС роз’яснює «творчо»
Враховуючи викладене, можна стверджувати, що позиція органів ДФС, висловлена у
податкових роз’ясненнях, щодо обов’язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з офісних будівель, які належать промисловому підприємству, не відповідає законодавству.
Для вирішення питання: «Чи належить у цьому випадку офісна будівля до об’єкта оподаткування?» необхідно враховувати вид діяльності підприємства (згідно з виписками ЄДРПОУ) та функціональне призначення будівель, а також чи входять такі будівлі до цілісного майнового комплексу та його призначення. Згідно із ч.2 ст.191 Цивільного кодексу до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.
З огляду на це зміст поняття «будівлі промисловості» не варто обмежувати лише промисловими та складськими будівлями, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів. Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції, використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та
Отже, роз’яснення органів ДФС не завжди потрібно приймати за щиру правду. Інколи істина не лежить на поверхні, і, щоб віднайти її, потрібно враховувати не тільки букву, а й дух закону. Адже основою демократичного суспільства є дотримання цього принципу, який, безумовно, спрямований на забезпечення справедливого балансу між публічними і приватними інтересами.
_03_03.png)
