Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Люстраційний тренд стрімко йде на спад. Йому на заміну запропонований новий: повсюдні громадські ради, які покликані стати тим ситом, що забезпечить запит суспільства на доброчесність чиновників і суддів. Утім, перший досвід залучення громадськості до очисного процесу викрив іншу проблему: як домогтися «чистих» рук від самих контролерів?
<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
Перший люстраційний «млинець»
Пілотним проектом щодо залучення громадських активістів до очищення системи влади стала Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Вона оголосила про своє утворення 12 червня 2014 року відповідно до закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». А перше засідання провела рівно 2 роки тому — 3 липня.
Як свідчить останній звіт ТСК, оприлюднений у серпні минулого року, на підставі заяв, що надійшли до неї, комісія призначила 309 перевірок стосовно 331 судді. Втім, через брак часу та інші причини встигла схвалити лише 57 висновків відносно 63 суддів. Із них 4 виявилися навіть позитивними для 5 служителів Феміди. В решті випадків ТСК або направила рекомендації до Вищої ради юстиції про звільнення за порушення присяги (41 висновок стосовно 46 суддів), або
За задумом нової влади, комісія мала розібратися із суддями, які ухвалювали рішення про застосування запобіжних заходів чи накладали адміністративні стягнення на активістів майдану або, як з’ясувалося, і на тих, хто згодом заперечував свою участь у протестних акціях. Однак коли пару громадського невдоволення було випущено, інтерес до роботи ТСК поступово втрачався. Адже її висновки не були остаточними, хоча і обов’язковими для врахування під час розгляду дисциплінарних справ у ВРЮ.
Можливо, тому останні вердикти ТСК вже не мали такого резонансу, як висновки перших засідань комісії. Але саме у червні 2015-го — в останні дні її роботи — було ухвалено понад 40% висновків. І у кожному шостому з них зустрічається одне й те саме прізвище автора звернення — адвоката Євгенії Закревської. Одночасно доповідачем у цих справах значиться заступник голови ТСК Маркіян Галабала.
Зметикувати по-засновницьки
Так, у 3 висновках, ухвалених 10 червня 2015 року (№№54/02-15, 55/02-15 та 57/02-15), ТСК рекомендувала звільнити за порушення присяги колегію суддів Апеляційного суду м.Києва (у повному складі), а також представників Шевченківського районного суду столиці. Перших звинуватили в тому, що вони залишили без змін низку ухвал слідчих суддів про тримання під вартою осіб, які брали участь у подіях на вулиці Банковій 1 грудня 2013 року та в інших акціях. Двох місцевих
До числа провин Наталії Гриньковській із Шевченківського райсуду м.Києва додали ще й притягнення до адмінвідповідальності 6 учасників «Автомайдану». Серед іншого, комісія констатувала, що суддя не взяла до уваги загальновідому інформацію «про фальшування працівниками міліції рапортів та протоколів про адміністративні правопорушення з метою покарання і залякування учасників масових акцій протесту».
Якщо уважно прочитати ці висновки, виникає враження, що подекуди до них переносилися чи не в повному обсязі адвокатські скарги із судових процесів щодо тих самих «підозрюваних-потерпілих». Наприклад, у висновку №54/02-15 ТСК констатувала процесуальні порушення у діях судді Шевченківського районного суду м.Києва Володимира Бугіля, який задовольнив клопотання слідчого про взяття під варту Андрія Дзиндзі, котрий підозрювався у причетності до інциденту з трактором на вул.Банковій 1 грудня 2013 року. Також через певні процесуальні неточності визнані незаконними ухвали про проведення обшуків у помешканнях двох інших підозрюваних у цих подіях.
Прикметно, що комісією аналізується ледь не кожна кома ухвал. Натомість, згадка про пояснення самого В.Бугіля у кращих традиціях вироків тоталітарних часів зводиться до одного речення: «доводи і твердження судді не спростовують вчинених ним порушень закону, які знайшли своє підтвердження під час проведення комісією перевірки».
Чи є випадковістю така увага ТСК до дрібниць в одному випадку і замовчування аргументів протилежної сторони? Можливо. Хоча не можна виключати і суб’єктивний чинник. Адже М.Галабала та Є.Закревська є співзасновниками громадської організації «Адвокатська дорадча група» (код ЄДРПОУ 40026883). А із секретарем ТСК Мариною Соловйовою, яка також доповідала одну зі скарг у цій справі, Є.Закревська перетиналася під час боротьби із незаконними забудовами у центрі столиці.
Конфлікт інтересів чи їх збіг?
Згідно з регламентом ТСК, «у разі виявлення обставин, які можуть викликати сумнів щодо об’єктивності та неупередженості члена комісії при розгляді питання, член комісії має заявити самовідвід» (пп.6.5.1). Це не право сторони, а безпосередній обов’язок самого члена ТСК. Однак у жодному із цих висновків не згадується про самовідвід М.Галабали, а його підпис під документами свідчить про участь у розгляді та ухваленні рішення. Хоча навряд чи він не знав, чиї скарги розглядає і як член колегіального органу, і як доповідач у справах. А якщо знав про наявний «конфлікт інтересів», але промовчав, то вердикт комісії і доля суддів фактично були передбачувані.
Крім того, всі висновки на той час ухвалювалися ТСК у складі лише 9 осіб. У разі самовідводу заступника голови комісії кворум ще зберігався (половина від складу ТСК — 8 осіб), натомість лише один голос «проти» або «утримався» унеможливлював затвердження вердикту.
Якщо проводити аналогію із судовим процесом, то порушення вимог щодо складу колегії, як неодноразово наголошував
Верховний Суд (див., напр., стор.10. — Прим. ред.), є безумовною підставою для скасування рішення. Адже, за твердженням ВС, такий суд не може вважатися «створеним відповідно до закону».
Чому на цю обставину не звернули уваги у Вищій раді юстиції — невідомо. Адже відсутність висновку чи його ухвалення неналежним складом комісії унеможливлює відкриття дисциплінарного провадження у Раді. Водночас, якщо подання ВРЮ буде оскаржуватися, ця обставина навряд чи пройде повз увагу Вищого адміністративного суду, який, як засвідчили перші вердикти у таких справах (див. «ЗіБ» №26), не зголосився заплющувати очі на порушення прав і гарантій незалежності своїх колег.
Друзі — поза підозрою?
До речі, ці висновки прикметні й тим, що в одному із проваджень на стороні «обвинувачення» виступала не тільки Є.Закревська, а й ще один співзасновник ГО «Адвокатська дорадча група» — Роман Маселко. Останній теж не побачив нічого протизаконного у тому, що М.Галабала брав участь у розгляді його ж скарги на суддю Голосіївського районного суду м.Києва Ларису Калініченко. Як свідчить висновок від 9.06.2015 №45/02-15, вона поплатилася за те, що ухвалювала рішення про притягнення до адміністративної відповідальності учасників «Автомайдану». Між іншим — організації, яку Р.Маселко і очолює.
Отже, виходить, що суддям поставили у провину відступ від процесуальних вимог, допустимий для самої ТСК? Чи доброчесність друзів, знайомих та просто «гарних хлопців», з якими стояв на майдані (чи їздив до
Межигір’я), для когось на одному рівні з репутацією дружини Цезаря?
Врешті-решт, чи не зашкодить такий підхід в інших, відповідальніших ситуаціях? Адже, як відомо, на початку червня відбулося інтернет-голосування стосовно кандидатів до Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро. Тепер Р.Маселко контролюватиме борців із корупцією, представляючи раду в складі дисциплінарної комісії НАБ. То чи не переважатимуть бажання покарати чиновника чи суддю необхідність для слідчих дотримуватися процесуальних вимог?
У серіалі «Місце зустрічі змінити не можна» є такий спір щодо того, чи байдуже суспільству, в який спосіб злочинця посадять за грати. Звісно, кожен може дотримуватися як нетерпимої до правопорушників позиції Гліба Жеглова, так і поділяти ідеалізм Володі Шарапова. Однак, як вчить історія, скажімо, часів Французької революції, методи, які заповзято застосовуються одними, проти них і обертаються. Хоча, як відомо, історія вчить, що вона нічому не вчить…
_03_03.png)
