Науково-практичний коментар до проекту Трудового кодексу України. Стаття 207 сфера державного регулювання оплати праці

 Організація заробітної платив Україні здійснюється поєднанням державного та договірного регулювання й механізму визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві. Законодавство України, зокрема й проект Трудового кодексу України(ТК), розмежовує сферу державного та договірного регулювання оплати праці. Стаття 210 проекту ТК присвячена одному зі складових механізму організації заробітної плати — державному регулюванню.

Стаття 207. Сфера державного регулювання оплати праці

1. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і мінімальних гарантій в оплаті праці, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників суб’єктів господарювання державної і комунальної форм власності, працівників юридичних осіб, що фінансуються чи дотуються з бюджетів.
2. Умови та розміри оплати праці працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, а також умови оплати праці працівників юридичних осіб, що дотуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними всеукраїнськими професійними спілками з дотриманням норм статті 210 цього Кодексу.

КОМЕНТАР

Участь держави в організації заробітної плати має відмінності щодо підприємств, установ, закладів і організацій бюджетного та небюджетного секторів економіки.

Щодо підприємств, установ, закладів і організацій небюджетного сектору економіки, то відповідно до ч. 1 ст. 207 проекту ТК сфера державного впливу поширюється на встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і мінімальних гарантій в оплаті праці.

Процедуру встановлення й використання мінімальної заробітної плати буде регламентовано ст. 216 проекту ТК, а нині її унормовують чинні нормативно-правові акти, зокрема:

• Конвенція № 131 Міжнародної організації праці про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються підписана 22.06.1970;
• Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (ст. 3, 9 та 10) (Закон № 108);
• Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III;
• постанова Кабінету Міністрів України «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» від 05.05.2010 № 330.

Перелік інших державних мінімальних гарантій оплати праці та інших виплат найманим працівникам конкретизовано в ст. 217 проекту ТК.

Варто зазначити, що сфера державного регулювання оплати праці поширюється на оподаткування доходів працівників, що передбачено частиною першою ст. 8 Закону № 108, а також на систему загальнообов’язкового державного соціального страхування. Ці напрями державного регулювання оплати праці не знайшли відображення в ст. 207 проекту ТК. Ця сфера державного регулювання оплати праці виходить за межі трудового права й регламентується Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Щодо підприємств, установ, закладів й організацій бюджетного сектора економіки, то, крім встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і мінімальних гарантій в оплаті праці, держава встановлює умови й розміри оплати праці керівників суб’єктів господарювання державної та комунальної форм власності, а також працівників юридичних осіб, що фінансуються чи дотуються з бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 207 проекту ТК передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників юридичних осіб, що фінансуються з бюджету, а також умови оплати праці працівників юридичних осіб, що дотуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Водночас держава не може в односторонньому порядку визначати умови оплати праці та розмір різних складових заробітної плати, оскільки ці питання відповідно до ч. 2 ст. 207 проекту ТК мають бути погоджені з відповідними всеукраїнськими професійними спілками. Це вказує на те, що питання оплати праці працівників юридичних осіб, що фінансуються чи дотуються з бюджету, мають бути предметом колективних переговорів і передбачатися відповідними галузевими (міжгалузевими) угодами.

Нині сфера державного регулювання оплати праці поширюється також на встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, що передбачено частиною першою ст. 8 Закону № 108.

Питання оплати праці цієї категорії працівників регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» від 19.05.1999 № 859.

Закінчення. Початок у № 14, 2016

Автор — Світлана Цимбалюк, декан факультету управління персоналом, соціології та психології ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», докт. екон. наук

Повний текст статті — у газеті «Кадри і зарплата» № 15, 2016