Обчислення розміру соціальних виплат

Що визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням? Які особливості обчислення розміру соціальних виплат враховуючи останні зміни у законодавстві? Який порядок оплати соціальних виплат працівникам-сумісникам?

4 липня 2015 року в газеті «Урядовий кур’єр» № 119 опубліковано постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266» від 26 червня 2015 року № 439, яка набула чинності з дати опублікування. Крім відповідних змін, внесених у вступну частину та пункт 4, викладено в іншій редакції Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Загальні питання обчислення розміру соціальних виплат

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1266, який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Розглянемо порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме, визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, допомоги по догляду за хворою дитиною, допомоги по догляду за хворим членом сім’ї та допомоги по вагітності та пологах (далі — соціальні виплати).

Порядок визначення розміру зазначених соціальних виплат, у т. ч. оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті (п. 2 Порядку № 1266). Отже, на сьогодні графік роботи найманого працівника фактично втратив значення, адже при визначенні розміру соціальної виплати враховуються календарні дні.

Приклади:

1. Після завершення робочого дня 24 березня 2016 року працівник, йдучи додому, отримав травму та потрапив до медичного закладу, де йому було видано листок непрацездатності (далі — ЛН) з 24 березня 2016 року.

Працівник не поінформував лікаря, що його робочий день уже закінчився, тому лікар виписав ЛН з дня звернення, а саме з 24 березня. У разі отримання такої інформації, лікар відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 455 мав право видати ЛН з 25 березня.

Однак ЛН був виписаний 24 березня, тобто в той день, коли працівник відпрацював свій робочий день повністю і після закінчення робочого часу отримав травму.

Які позначки потрібно зробити у табелі обліку використання робочого часу і як оплатити ЛН?

Оскільки у табелі відмітка про явку і кількість відпрацьованих годин уже стоїть, підстав для внесення виправлень нема. За день, який найманий працівник повністю працював, йому має бути нарахована та виплачена заробітна плата.

При оплаті ЛН потрібно врахувати таке.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 440 оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Оскільки за 24 березня працівникові нараховано та виплачено заробітну плату, втрати заробітку за цей день нема. Отже, ЛН за цей день оплаті не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується ФСС застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Отже, якщо період тимчасової непрацездатності розпочався 24 березня, про що свідчить ЛН, то шостим днем тимчасової непрацездатності, з якого почалася оплата за рахунок ФСС, є 29 березня 2016 року.

2. Мати, яка працює, після закінчення робочого дня 30 березня 2016 року виявила, що її дитина віком до 14 років хвора, та звернулася до медичного закладу. Лікар виписав їй ЛН по догляду за хворою дитиною з дня звернення, тобто з 30 березня.

За 30 березня працівниці, яка надала для оплати ЛН, було нараховано та виплачено заробітну плату.
Відповідно до пункту 3 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.
За рахунок коштів ФСС ЛН оплачується лише за ті дні, коли найманий працівник фактично втрачає заробіток. Отже, мати отримала допомогу по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною від ФСС з 31 березня.

Микола Постернак, експерт із питань соціального страхування

Докладніше — у журналі «Довідник кадровика. Спецвипуск» № 3’2016