Як реформа системи правоохоронних органів позначиться на учасниках кримінального процесу

 Питання щодо додержання професійних прав і гарантій адвокатської діяльності стало одним з найбільш обговорюваних під час всеукраїнської конференції з кримінального права та процесу. Дискусія, що наразі розгортається, стосовно меж адвокатської таємниці може мати несподіваний резонанс для законників.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Немонарший абсолютизм

Консультант Ради Європи Ерік Сванідзе висловив думку, що адвокатська таємниця не є абсолютною. За словами експерта, якщо принцип справедливості судового розгляду не буде порушений, а докази, здобуті неналежним чином (наприклад під час обшуку адвокатського офісу. — Прим. ред.) не порушуватимуть прав особи, Європейський суд з прав людини вважатиме спосіб, в який вони здобуті, виправданою мірою.

У свою чергу керуючий партнер АО AVER LEX Ольга Просянюк наполягала на тому, що згідно з чинним українським законодавством адвокатська таємниця є абсолютною й безумовною. Тобто прокурор або детектив Національного антикорупційного бюро не

вповноважені вилучати в захисника те, що згодом може бути використане проти нього в суді.

Більшість експертів уважає, що робота силовиків якраз і полягає в тому, аби знаходити докази самостійно, а вже після того, як у суді буде доведено, наприклад, співучасть адвоката, вилучати в нього гроші та матеріальні цінності, як це робиться зараз через підозру в отриманні неправомірної вигоди. У НАБ, мабуть, дотримуються дещо іншої думки, хибність якої юристи кілька разів намагалися довести присутнім на конференції.

Так, під час обговорення керуючий партнер ЮФ Fomin&Partners Ігор Фомін зауважив: за сучасних реалій адвокат ототожнюється з клієнтом, що призводить до невизначеності процесуального статусу. Зокрема, правник розповів, що на його запитання, стосовно кого з учасників процесу силовики вчиняють процесуальні дії в ході обшуку офісу захисника, він почув у відповідь: «Щодо адвоката». Це викликає низку запитань, пов’язаних із захистом адвоката та процесуальною визначеністю відповідних дій.

Е.Сванідзе та деякі інші експерти переконані, що закріплення професійних прав і гарантій адвокатської діяльності на рівні Кримінального процесуального кодексу допоможе уникнути непевності. Прикметно, що останнім часом почастішали звинувачення служителів Феміди в підписанні ухвал, які санкціонують обшуки адвокатських офісів. Поки що претензії лунають у бік суддів під час публічних обговорень свавілля правоохоронців, однак ніщо не заважає таким звинуваченням стати приводом для дисциплінарних проваджень і відсторонення від професії, особливо в тих випадках, коли юридична техніка ухвали залишає бажати кращого.

Боротьба з бізнесом

На складності орієнтації на практику Європейського суду з прав людини в українських реаліях наголосила суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Ірина Григор’єва. За її словами, логіка ЄСПЛ до цього часу подекуди залишається незрозумілою для нашого пострадянського суспільства.

Суддя не тільки торкнулася проблем підслідності й підсудності, а й звернула увагу правників на випадки несумлінності в кримінальному процесі. Зокрема, за словами І.Григор’євої, зміст процесуальних документів і висловлювання, які лунають з боку представників правоохоронних органів, повідомлення про підозру, зміст обвинувального акта мають чітко відповідати нормі закону. Тобто питання юридичної техніки ухвали — це так само питання юридичної техніки відповідного клопотання та добросовісної поведінки прокурора в суді.

Крім того, докажчики нехтують принципом презумпції невинуватості, що може бути сприйнято як необ’єктивність і стати перешкодою для їхньої процесуальної перемоги. «Якщо особу називають винною до вступу в законну силу обвинувального вироку, це або непрофесійність, або недоброчесність», — підкреслила І.Григор’єва.

Жваво обговорюваною темою стала також підслідність злочинів НАБ. Дійсно, спори з приводу підслідності, на думку експертів, виникають і виникатимуть між НАБ та іншими правоохоронними органами доти, доки триватиме реформа. Правники чекають появи Державного бюро розслідувань, а тому уважно стежитимуть за розглядом проекту про фінансову поліцію, яка також має з’явитися в Україні в найближчі 2 роки. Ці два органи працюватимуть у суміжних сферах, і наразі існує кілька законопроектів, що пропонують різні підходи до підслідності злочинів ДБР, НАБ і фінполіції. Зокрема, очікується, що підслідність за ст.191 Кримінального кодексу («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») перейде до останньої.

Обговорили правники і зміни, які чекають практику кримінального права та процесу найближчим часом. При цьому партнер «ЄПАП Україна» Сергій Гребенюк зауважив, що тренди, притаманні сьогодні нашій країні, не є локальними. Аналогічні процеси відбуваються в Європі та Сполучених Штатах. Для адвокатів це насамперед інформація до роздумів щодо ринку юридичних послуг і власної стратегії поведінки на ньому.

«Відчувається серйозний міжнародний тренд, який носить транснаціональний характер, — зауважив із цього приводу С.Гребенюк. — Адвокатам, що практикують у цій сфері, теж треба відповідати вимогам часу, займатися самовдосконаленням, адже законодавство постійно змінюється, зокрема щодо правоохоронних органів».

На думку експерта, ті, хто не стежить за перебігом реформи, легко можуть заплутатися в кількості органів, які займаються різними видами боротьби: «то з корупцією, то зі злочинністю, то з бізнесом».

Однозначно цікавою фахівці назвали тенденцію, пов’язану з недавнім процесом електронного декларування. Серед тих, хто брав у ньому участь, людей без ризиків не існує, вважають правники. «Час від часу когось будуть перевіряти, тому площина для кримінального права і суміжних з ним податкового та фінансового права є надзвичайно великою», — окреслив потенційний сегмент ринку С.Гребенюк.

Означені тренди, може, і не свідчать про закручування гайок. Однак в Україні перебудова системи правоохоронних органів, якщо враховувати можливу недобросовісну поведінку силовиків, здатна стати серйозним алогізмом на шляху гармонізації з нормами міжнародного законодавства, зокрема Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Причому в несподіваному для вітчизняних адвокатів процесуальному ключі.

Коментар «ЗіБ»

«Спори про підсудність після постановлення рішення недопустимі»

Ірина Григор’єва, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— У законі прямо зазначено, що спори про підсудність вирішують суди, і їх інстанційність стосовно цього питання в законі також виписана. Цього не уникнути.

Проте хотілося б, аби питання були чіткіше сформульовані, щоб вони не вирішувалися безкінечну кількість разів. Має бути заборона, як раніше. Закон передбачає, що спори про підсудність після постановлення рішення недопустимі, і відповідно до цього мають міститися застереження: якщо підсудність визначено, з тих самих питань за іншою підсудністю не можна звертатись. Інакше провадження ходить по колу.

Сьогодні через законодавчу недолугість наявні зловживання, є спори, хоча в законі прямо зазначено, що після вирішення справи по суті спори про підсудність не допускаються.

«Відлучення суддів від професії може стати процедурним питанням для ЄСПЛ»

Ерік Сванідзе, консультант Ради Європи:

— В Європейському суді з прав людини є ціла низка справ, пов’язаних із відлученням суддів від професії. Що стосується дисциплінарного провадження в цьому контексті, то для ЄСПЛ це буде в основному процедурним питанням. Які були можливості в суддів відстояти свою позицію, виходячи з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто права на справедливий суд?

Оскільки в Україні зараз відбуваються динамічні процеси в усіх життєвих сферах, особливо в правовій, припускаю, що українці звертатимуться до Євросуду з усіх можливих приводів, уключаючи застосування норм Кримінального процесуального кодексу. На сьогодні вже існує одне аналогічне рішення, щоправда, воно стосується технічного питання. Проте відповідні норми тестуватимуться ЄСПЛ, а у 2018 році, думаю, новий КПК буде протестований не тільки в одній справі.