Які проблеми судового розгляду конкуренційних спорів

На відміну від багатьох інших актів, які тяжіють до детальної регламентації, законодавство України щодо захисту економічної конкуренції відповідає світовим стандартам. Водночас основна проблема полягає не в якості законодавчих норм, а в недостатньому досвіді їхнього застосування.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

На цьому акцентувалася увага під час семінару щодо захисту конкуренції органами правосуддя, організованого генеральною дирекцією Європейської комісії з питань політики сусідства i розширення переговорів та Вищим господарським судом. Мета зустрічі — запозичення європейського досвіду з імплементації та практичного застосування законодавства, пов'язаного із захистом конкуренції, ознайомлення із практикою розгляду справ цієї категорії.

Як свідчить статистика, за 9 місяців поточного року місцевими господарськими судами розглянуто 516 справ щодо застосування конкуренційного законодавства, в апеляційній інстанції — 224. Що ж стосується ВГС, то його показники за цей самий період становили 144 справи, що на 7% більше ніж за весь попередній рік. При цьому, більшість позовних вимог стосувалися визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету.

Водночас дотепер дуже актуальним залишається питання визначення юрисдикції у таких справах. Адже протягом 2008—2015 рр. їх розглядали як адміністративні, так і господарські суди. За цей час судді втрачали спеціалізацію, досвід, а від цього страждали і суб’єкти господарювання. І лише торік Верховний Суд закріпив юрисдикційну приналежність таких спорів виключно за господарськими судами.

Як повідомили «ЗіБ» у прес-службі ВГС, учасники семінару обговорили питання щодо відносин між національними органами з питань конкуренції та судами в державах-членах Європейського Союзу, зокрема, в Нідерландах, Хорватії та Румунії, а також труднощів запровадження законодавства із захисту конкуренції в Європі. Крім того, розглянуто процедурні аспекти об'єднання підприємців (картелів), визначення відповідного ринку; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; дотримання правил конкуренції державними та приватними установами, кількісне вираження збитків, встановлення штрафів і санкцій.