Суспільне випробування

За результатами розгляду скарг Суд може бути «перезавантажений»

В„–49 (1295) 03.12—09.12.2016

Розширення повноважень та початок розгляду конституційних скарг може перетворитися на випробування для Конституційного Суду, за результатами якого цей орган або підвищить свій авторитет у суспільстві, або ж постане питання про недовіру до його складу. Таку думку висловив член Ради з питань судової реформи Олександр Водянніков.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Суб’єктивний підхід

Суддя КС Станіслав Шевчук та О.Водянніков провели зустріч із журналістами, щоб розповісти про своє бачення конституційної скарги та поділитись очікуваннями від її запровадження.

Як відзначив О.Водянніков, нововведення означатимуть появу ще одного інструменту захисту прав людини. При цьому втручання КС матиме сенс лише в тих випадках, коли судова влада не справлятиметься зі своїми функціями або ж не зможе захистити людину через вимоги законів.

У деяких випадках КС отримає право досить вільно трактувати свої повноваження й навіть дещо розширювати їх. Приміром, Основний Закон не встановлює обмежень для суб’єктів, які можуть звертатися з конституційною скаргою. Отже, це вільні робити як фізичні, так і юридичні особи. Водночас, за словами

О.Водяннікова, КС управі застосовувати гнучкий підхід до цієї норми, приймаючи також матеріали від незареєстрованих об’єднань громадян або юридичних осіб, що перебувають у стані ліквідації. До того ж саме таку позицію займає Європейський суд з прав людини, відзначив експерт.

Ще одна сфера, де КС отримає змогу розширювати власні повноваження, — це дозвіл відступати від правила щодо прийнятності скарги. У більшості випадків вона має підпадати під низку вимог. Зокрема, особа мусить пройти всі інші національні засоби захисту, після ухвалення остаточного рішення не повинно пройти часу більше, ніж визначено, і, звичайно, скаргу слід належним чином обгрунтувати. Разом з тим, навіть якщо заява з формальної точки зору буде неприйнятна, Суд зможе взяти її до розгляду в разі, якщо питання, порушене в ній, матиме важливе значення. Хоча, звісно, цей інструмент застосовуватиметься як виняток, і навряд чи варто на це розраховувати на стадії підготовки матеріалів.

У деяких випадках, переконаний О.Водянніков, немає необхідності й у використанні всіх національних засобів захисту прав. «Там, де цих засобів захисту немає, або там, де вони неефективні, і сенсу їх вичерпувати також немає», — зазначив експерт.

Наявність подібних випадків у практиці страсбурзького суду підтвердив і С.Шевчук. Зокрема, він звернув увагу на справу «Давидов та інші проти України». Суть звернення полягала в тому, що спецназ відпрацьовував удари на ув’язнених. Формально останні для захисту своїх прав мали б звернутися до прокурора, але той і сам брав участь у цих «тренуваннях», а тому шукати управи на винуватців у нього не мало резону, визнав ЄСПЛ.

Нова філософія

Загалом же, на переконання С.Шевчука, нові повноваження КС можуть змінити фундаментальні основи механізмів захисту прав людини, наблизивши їх до стандартів США та країн Європи. За його словами, у західних державах кельзенська модель КС як негативного законодавця ще в післявоєнний період була доповнена ідеєю безпосереднього захисту прав людини на підставі конвенції або основного закону.

Аби продемонструвати, як механізми захисту сприймаються за кордоном, С.Шевчук процитував одне з останніх рішень Верховного суду США. «Наша конституційна система розвивається так, що люди не зобов’язані чекати змін до законодавства, аби відстоювати фундаментальні права. Двері судів у нашій країні відкриті для всіх, кому завдано збитків, хто входить у ці двері заради свого майбутнього. Людина може вдатися до права на конституційний захист у разі завдання їй або конституції шкоди, нехай навіть широка громадськість і не визнаватиме цього факту, а закон не діятиме», — відзначив ВС США. Також у рішенні зазначається, що сама ідея написання Конституції полягає в тому, щоб захистити деякі предмети «від хибності політичних зіткнень, помістити їх поза досяжністю чиновників і представників більшості, надати їм статусу правових принципів, обов’язкових для застосування судами».

У конституції ФРН міститься подібна ідея про те, що основні права обов’язкові для законодавчої, виконавчої та судової гілок влади як діюче право. «У нас так само безпосередньо на підставі Конституції гарантується звернення до суду. Але суд у таких випадках часто вимагає посилання на норму закону», — відзначив С.Шевчук. За таких обстави, наголосив він, інститут конституційної скарги дасть можливість «перезавантажити» судову систему й забезпечити реалізацію права людини на тому ж рівні, як у західних країнах.

Почують кожного

Разом з тим, схоже, що боротися Суду доведеться не тільки з органами влади, які своїми актами обмежуватимуть права громадян, а й із гроамдською думкою. Як відзначив О.Водянніков, нині фіксується значна недовіра до КС. «Конституційна скарга стане ордалією Суду. Якщо він не впорається із цією роботою, то в суспільства буде обгрунтована вимога «перезавантаження» КС. Якщо ж Суд упорається, тоді питання довіри до КС буде зняте», — вважає експерт. Хоча, визнає він, цей процес буде поступовим і триватиме не один рік.

Водночас не зовсім зрозуміло, яким чином можна буде дізнатися про рівень довіри суспільства до єдиного органу конституційної юрисдикції. Очевидно, що соціологічні опитування навряд чи можуть стати надійним джерелом для відповіді на це запитання. Більшість громадян не те що ніколи не звертатимуться до КС, а й навряд чи чітко знатимуть його повноваження. Зате загальна недовіра до всіх органів влади рикошетом битиме і по КС.

«Зараз рішення Суду, які стосуються прав і свобод людини, помічають лише фахівці, а широкий загал не знає про них. Але коли підуть скарги, це будуть питання, які зачіпають людей», — заявив О.Водянніков. Утім навряд чи КС зуміє опрацювати таку кількість матеріалів, які матимуть вплив на соціологію. До того ж, як відзначив фахівець, слід виходити з кількості звернень до касаційних судів, а це близько 400 тис. Якщо прогнози справдяться, то КС зможе розглянути тільки незначну кількість скарг, а значить, відсоток невдоволених зростатиме.

За таких умов орієнтація не на сутнісні перетворення в Суді, а на дані соціологічних опитувань може лише дискредитувати ідею скарги вже на перших етапах.