Конкурс у новий ВСУ: перший виклик судової реформи

30 вересня одночасно зі змінами до Конституції набрала чинності нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів». Інформагенція ZIK уже писала про головні новації судової реформи. Зараз же варто глянути, що вже було зроблено за цей час і якими на сьогодні є головні ризики у процесі реформування судових органів.

На крісло судді ВСУ – по 10 кандидатів

9 грудня у Львові відбувся регіональний судовий форум, на якому обговорювали конкурсний відбір суддів до нового Верховного суду. Якщо першим етапом судової реформи було ухвалення відповідних змін до законодавства, то створення ВСУ можна вважати першою активною дією в рамках реалізації цієї реформи. Він має стати одною касаційною інстанцією, яка у своєму складі матиме чотири касаційних суди (адміністративний, господарський, кримінальний і цивільний), а також так звану Велику палату, яка має слідкувати за гармонізацією судової практики.

Закон відвів на створення і запуск роботи нового Верховного суду шість місяців. Як повідомив під час регіонального судового форуму секретар кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Станіслав Щотка, на цей конкурс зареєструвалося 1436 осіб, а якщо відкинути повтори, виходить 1363 особи. У дійсності подають документи близько 80% із них. Оскільки до ВСУ потрібно набрати 120 суддів, на одне місце претендують близько 10 осіб.

Особливість цього конкурсу в тому, що вперше свої кандидатури до складу Верховного суду можуть подавати не лише діючі судді, а й представники суміжних професій – адвокати і правники із не менш як 10-річним стажем наукової роботи.

У Кваліфікаційній комісії повідомляють про доволі великий відсоток документів, які не приймаються – найчастіше через помилки кандидатів і неточності у заповненні. Станіслав Щотка припускає, що не буде допущено до конкурсу 15-17% тих, хто подавав свої документи. При чому, за його словами, найбільше проблем тут виникає в адвокатів і науковців.

Якщо кандидат правильно подав весь перелік необхідних документів, Кваліфікаційна комісія приймає рішення про допуск його до спецперевірки. За її результатами відбудеться двокомпонентний іспит: спочатку тестування на перевірку рівня знань, а потім виконання практичного завдання. Після цього буде психологічний тест на рівень загального розвитку. Наступний етап – співбесіда. Паралельно з цим буде формуватись досьє кандидата, куди збиратимуть інформативний матеріал, як ця людина працювала раніше. У тому числі в досьє ввійде висновок Громадської ради доброчесності (ГРД).

«Ми прогнозуємо, що підбиття підсумків з визначення рейтингу кандидатів і надання рекомендацій для Вищої ради правосуддя відбудеться до 15 березня», – повідомив секретар кваліфікаційної палати.

Помірковані і радикали у Громадській раді доброчесності

ГРД була створена 11 листопада. До неї ввійшли представники дев’яти громадських об’єднань – Центру демократії та верховенства права, Центру політико-правових реформ, Всеукраїнської громадянської платформи «Нова країна», Трансперенсі Інтернешнл Україна, Громадського люстраційного комітету, Асоціації правників України, Європейського виміру, Центру ЮЕЙ, Всеукраїнського об’єднання «Автомайдан».

Функцією цього органу є встановлення відповідності судді (чи кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності.

Як заявив під час судового форуму член Громадської ради доброчесності при ВККС України від Асоціації правників України Сергій Верланов, рада може виносити висновок про невідповідність того чи іншого кандидата цим критеріям або ж приймати рішення, підстав для такого висновку немає. Цей висновок юридичної сили не матиме і носитиме лише рекомендаційний характер, однак його, за словами Верланова, буде долучено до досьє кожного кандидата і «знехтувати ним буде важко».

Висновок прийматиме колегія із п’яти членів (для кворуму достатньо буде трьох), однак усі негативні для кандидата рішення будуть затверджуватися радою.

Варто зазначити, що ні критеріїв доброчесності, ні методології оцінки у ГРД ще немає – їх має напрацювати робоча група.

Однак уже можна робити висновок, що у Громадській раді доброчесності є два крила – одне радикальне, а інше більш помірковане, яке пропонує запровадити практику, щоб кандидатам попередньо надсилався негативний висновок і щоб вони могли надати пояснення чи спростувати інформацію, яка їх компрометує. Проект відповідних змін до регламенту зараз готується.

Наступні етапи реформи

На думку секретаря кваліфікаційної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Станіслава Щотки, наступним етапом має бути паралельне проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів апеляційних судів.

«До речі, закон дозволяє свої кандидатури подавати також практикуючим адвокатам і науковцям. І паралельно ми спробуємо ще провести добір для фахівців зі споріднених професій на участь у конкурсах на заміщення вакантних посад у місцевих окружних судах. Цей добір також буде цікавим, тому що закон дозволив брати у ньому участь помічникам суддів. Для них буде невеличкий бонус. Вони спецпідготовку будуть проходити не протягом 12 місяців, а швидше – комісія може скоротити їм цей термін до 70 днів. Помічники суддів – це вже є патронатна служба суду. І вони мають бути звільнені паралельно з тим, як звільняються судді. Як на мене, ми не повинні втратити цих людей, бо в багатьох випадках це професіонали, вони знають роботу суду зсередини і є підготовленими. І треба дати їм шанс за скороченою процедурою поборотися за участь у доборі і, можливо, взяти участь у майбутніх конкурсах», – заявив він.

Перші загрози і перші виклики

Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда у коментарі ІА ZIK заявив, що вважає позитивним сам факт формування нового ВСУ, однак констатує – оцінювати прозорість цього процесу наразі зарано.

«Перша загроза і перший виклик судової реформи – це якраз справедливість цього конкурсу. Очевидно, що політичні сили й олігархи будуть намагатися зробити все, аби просунути туди своїх людей. Вдасться це їм чи ні, поки що говорити рано. Найбільше уваги громадськості треба приділити етапам тестування – наскільки чесним воно буде чесним і прозорим. І особливо слідкувати потрібно за етапом проведення співбесід», – каже він.

Друга проблема, на яку звертає увагу експерт, – це своєчасна заміна тих суддівських кадрів, які звільнилися за останній час. А це приблизно четверта частина суддівського корпусу – близько 2 тис. суддів. Очевидно, не бажаючи проходити процедури кваліфікаційного оцінювання, які передбачені новим законом, і, можливо, не бажаючи пояснювати джерела походження своїх статків, вони вирішили, що їм простіше і безпечніше подати у відставку. Відповідно, зараз відчувається брак кадрів, швидко замінені вони не будуть, а тому оперативність розгляду справ, очевидно, буде страждати.

«Ще один важливий момент – це, на жаль, безкарність служителів Феміди. Поки що в мене немає ніякого оптимізму щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Зараз, наприклад, Вища рада правосуддя не розглядає ці справи через відсутність закону, який мав бути прийнятий і мав урегулювати цей процес. Але цього ще не відбулося, і зараз фактично немає органів, які могли би здійснювати дисциплінарні провадження щодо суддів», – констатує експерт.

Тетяна Штифурко