Що потрібно знати про соціальні відпустки

 Демографічна ситуація в нашій країні залишає бажати кращого, попри численні соціальні гарантії, що їх надають у зв’язку з народженням дитини. Різновидом таких гарантій є так звані соціальні відпустки. Так звані, бо вважати цей період відпочинком навряд чи правильно. Тож саме про ці відпустки, правила їх надання, оплати, документального оформлення — у статті. Загальні положення Як відомо, право кожної працюючої особи на відпочинок гарантує Конституція України. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня тощо. Основним законом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок їх надання працівникам, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Зазначимо, що в ст. 13 цього Закону, поміж інших видів відпусток, передбачено й соціальні відпустки. До них належать: • відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами; • відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; • відпустка у зв’язку з усиновленням дитини;• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А групи I. Відповідно до ст. 40 КЗпП, звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці (в тому числі соціальній) не допускається. Проте це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. В частині 3 ст. 184 КЗпП передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років за частиною 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливе звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування таких жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. Працевлаштування цих жінок роботодавець провадить самостійно або через державну службу зайнятості (лист Міністерства соціальної політики України від 05.12.2014 р. № 519/06/186-14). На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Обмежень щодо попередження про подальше звільнення жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в трудовому законодавстві не встановлено. Законодавство про працю не передбачає форму та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів власник повинен мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення за два місяці (лист Міністерства соціальної політики України від 26.03.2015 р. № 182/06/187-15). Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами Цей вид відпустки встановлений у ст. 17 Закону про відпустки. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: • до пологів — 70 календарних днів; • після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів), починаючи з дня пологів. Особам, які всиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей). У разі всиновлення дитини (дітей) обома батьками така відпустка надається одному з батьків на їх розсуд. ВАЖЛИВО! Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки (або осіб, зазначених у частині 3 ст. 18 Закону про відпустку) повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Підставою для надання цієї відпустки є листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, виданий в порядку, визначеному Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455. Нагадаємо, що, відповідно до п. 6.1 цього документа, листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю і пологами видається за місцем нагляду за вагітною з 30 тижнів вагітності одночасно на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 — після). Якщо вагітна не перебувала на обліку з приводу вагітності до дня пологів, листок непрацездатності з дня пологів на період тривалості післяпологової відпустки видає лікувально-профілактичний заклад, у якому відбулися пологи. Жінкам, які не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, видається довідка форми № 147/о «Довідка для призначення і виплати державної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування», затверджена наказом МОЗ України від 18.03.2002 р. № 93… Повний варіант статті економіста Олеся Козака читайте в журналі «Справочник экономиста» № 12, 2016.