Допомога за статусом і без

Чи поширюються вимоги закону «Про запобігання корупції» на помічників суддів?

Правовий статус помічників суддів є досить недосконалим. Фактично законодавець позбавляє їх переваг державної служби, проте залишає низку обмежень і заборон. Для того щоб краще розібратись у тонкощах статусу помічників суддів, необхідно проаналізувати їхні повноваження та відповідні терміни.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->

Поняття «посадова особа»

Набрання чинності в минулому році новим законом «Про державну службу» мало наслідком, зокрема, переведення помічників суддів у патронатну службу. Оскільки такі зміни суттєво погіршували їхні соціальні гарантії, то всі сподівалися на компенсацію у вигляді можливості займатися приватною юридичною практикою чи іншою оплачуваною діяльністю. Хоча й раніше багато хто в такий спосіб доповнював свою скромну заробітну плату, яку, до речі, так і не прив’язали у відсотковому відношенні до винагороди судді. Проте офіційний статус не тільки спростив би ці процедури, а й вписався в здійснювану Урядом політику виведення економіки з тіні.

Натомість, коли сподівання і плани почали втілюватися в життя й дехто вже навіть отримав адвокатське свідоцтво (або уклав цивільно-правовий договір щодо виконання роботи), питання необхідності подання з 1 січня цього року електронних декларацій виявило глибшу проблему: чи поширюються на помічників суддів вимоги закону «Про запобігання корупції»?

Раніше, до появи нового закону «Про державну службу», помічники суддів були державними службовцями, а антикорупційні обмеження стосуються всіх держслужбовців без винятку. Відповідно, не було потреби з’ясовувати, чи належать помічники суддів до «посадових чи службових осіб інших державних органів» (пп.«и» п.1 ч.1 ст.3 закону «Про запобігання корупції»). Адже саме з огляду на обсяг прав та обов’язків, визначених Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, що затверджене рішенням Ради суддів від 25.03.2011 №14, Національне агентство з питань запобігання корупції дало офіційні роз’яснення: помічники суддів є суб’єктами, на яких поширюється дія закону.

Отже, питання зводиться до такого: помічник судді є посадовою чи службовою особою?

Визначення поняття «посадова особа» в законодавстві немає. Закон «Про державну службу» від 1993 р. установлював, що посадовими особами є керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

В науковій літературі йдеться про те, що посадові особи:

• мають можливість визначати завдання і вибирати відповідні методи діяльності, приймати управлінські рішення, організовувати інших осіб для здійснення компетенції відповідного органу;

•  здійснюють управління людьми, впливаючи на їхню поведінку за допомогою юридично владних дій, наділені правом приймати на службу, застосовувати до підлеглих заходи заохочення чи дисциплінарного примусу.

Проаналізувавши згадане положення про помічника судді, можна зробити висновок, що під вказані визначення підходить виключно повноваження: «Координує роботу секретаря судового засідання та надає йому методичну та практичну допомогу». Проте відповідно до ч.2 ст.9 закону «Про державну службу» держслужбовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. Отже, помічники суддів не є посадовими особами в розумінні пп.«и» п.1 ч.1 ст.3 закону «Про запобігання корупції».

Службова діяльність

Категорією «службова особа» традиційно оперує кримінальне право. Так, згідно із ч.3 ст.18 Кримінального кодексу службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в

установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Ключовими тут є словосполучення «організаційно-розпорядчі функції» та «адміністративно-господарські функції», детальної характеристики яких законодавець не дає.

Традиційно в правозастосуванні використовують роз’яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 2002 року, згідно з якою організаційно-розпорядчі обов’язки — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт. Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки щодо управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому

чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, майстерень, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Таким чином, помічники суддів однозначно не здійснюють адміністративно-господарських функцій.

Також звертає на себе увагу та обставина, що організаційно-розпорядчі обов’язки тотожні функціям посадової особи, тобто передбачають керівництво людьми чи процесом. Визначення понять «організаційний» та «розпорядчий» підтверджують такі висновки. Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає «організаційний» як «пов’язаний з організацією чого-небудь», «який здійснює організацію чого-небудь». У свою чергу «організовувати» — «створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них». «Розпоряджатися» ж означає: «1) давати розпорядження, наказ; 2) діяти стосовно до кого-, чого-небудь на свій розсуд». Так само  «організаційно-розпорядчий документ» — вид письмового документа, в якому фіксують рішення щодо адміністративних і організаційних питань, а також питань управління, взаємодії, забезпечення і регулювання діяльності органів влади, установ, підприємств, організацій, їхніх підрозділів і посадових осіб.

Робочі повноваження

Можна виділити деякі функції, що передбачені вказаним положенням про помічника судді та

гіпотетично можуть бути підставою для віднесення цих осіб до суб’єктів, на яких поширюється дія закону «Про запобігання корупції». Так, помічник судді:

- бере участь у попередній підготовці справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, проекти судових рішень, інших процесуальних документів, які приймаються суддею або під головуванням судді, виконавчих документів;

- оформлює копії судових рішень;

- здійснює підготовку та оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо;

- підписує непроцесуальні документи інформаційного та організаційного характеру.

Названі функції жодним чином не передбачають керівництва іншими особами чи процесами, прийняття владних рішень, вчинення дій на власний розсуд. Отже, помічники суддів не тільки не виконують організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а й з урахуванням обсягу повноважень чи пов’язаних з ними можливостей навіть теоретично не можуть вчиняти юридично значимих дій, які уможливлюють одержання неправомірної вигоди чи інші корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Інакше кажучи, помічник судді не має повноважень, на які може бути здійснено корупційний вплив.

Судова практика із цього питання майже відсутня. Так, ухвалою слідчого судді

Ленінського райсуду м.Луганська від 15.11.2013 помічника судді Троїцького райсуду Луганської області відсторонено від посади як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК. Суддя проаналізував посадову інструкцію та вказав, що підозрюваний «постійно здійснює функції представника влади та обіймає постійно в органах державної влади посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій».

Натомість в адміністративній справі №2а-8330/11/2670 спір полягав у визначенні поняття «посадова особа, яка уповноважена підписати виконавчий лист». Окружний адміністративний суд м.Києва в постанові від 22.06.2011 зазначив, що такою є особа, яка займає відповідну посаду та наділена організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Однак, за висновком суду, ні помічник судді, ні секретар при виконанні своїх повноважень такими функціями не наділені, отже, не є посадовими особами.

З другого боку, посада помічника забезпечує йому безпосередній доступ до особи, яка є бажаним об’єктом корупційного впливу, — судді. І якщо, наприклад, обіцянка передати останньому неправомірну вимогу є кримінально караним діянням незалежно від віднесення помічника судді до категорії службових осіб, то вплив на суддю шляхом переконування в межах робочого процесу може потребувати юридичного механізму запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Такий механізм передбачений законом «Про

запобігання корупції», тому поширення його дії на помічників суддів є цілком доцільним. Проте чинне правове регулювання недостатнє для такого застосування, а відповідні спроби правоохоронних чи інших органів з великою ймовірністю зазнають поразки при судовому оскарженні.

Отже, якісне правове регулювання цього питання є необхідним елементом стабільної та незалежної судової системи, добору та підготовки кадрів, ефективної роботи суддів.