Коли суддя вдається до оцінки законності закону, в нього можуть з’явитися неприємності

Чому Верховному Суду України доводиться раз у раз просити Конституційний Суд провести ревізію норм законів, які обмежують соціальні гарантії певної категорії осіб, якщо оцінка їм уже давно була дана? Як боротися з тим, що Верховна Рада заплющує очі на внесення неконституційних положень до нормативно-правових актів? Про це та інше «ЗіБ» запитав у судді Верховного Суду України Галини КАНИГІНОЇ.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->
— Галино Володимирівно, Пленум ВСУ звернувся до КС із поданням щодо обмеження максимального розміру пенсії прокурорів 10740 грн. Раніше КС уже неодноразово висловлювався з приводу обмеження соціальних гарантій. Чому виникла потреба знову до нього звернутися? Невже судді не можуть застосовувати попередні рішення КС?
— Рішення КС стосувалися певного періоду. Звернемося, наприклад, до недавнього рішення у справі за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції положень 2-го речення ч.7 ст.43, 1-го речення ч.1 ст.54 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». КС визнав неконституційною норму про те, що максимальний розмір пенсії
військовослужбовців не може перевищувати 10740 грн. І ця норма діяла до 31 грудня 2016 року. Незважаючи на рішення КС, Верховна Рада знову прийняла таку норму. Тобто цілком проігнорувала думку Суду. Водночас прийнята ВР норма начебто вже інша, адже стосується іншого періоду.
— І судді, розглядаючи справи, нічого із цим зробити не можуть? Не вправі сказати, що КС уже визнавав подібні обмежувальні норми такими, що не відповідають Основному Закону?
— На мій погляд, у зв’язку з конституційними змінами: вилучений принцип законності та зазначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права, — суд має оцінювати закон на відповідність Конституції, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародним актам. Але нині ситуація в країні така: коли суддя вдається до оцінки законності закону, в нього можуть з’явитися неприємності. Мабуть, тому суди і звертаються до ВС, аби той вніс конституційне подання до КС. Формально підстави для такого звернення є.
— Який же вихід із ситуації? Можливо, застосовувати до народних депутатів, які раз у раз записують до законів норми, які були визнані неконституційними, певні санкції?
— На жаль, таких важелів впливу на законодавців немає. Є тільки політичний важіль — вибори. Один політолог сказав: «У нас немає іншої Верховної Ради. Є тільки та, яку ми обрали». Мабуть, у деяких народних депутатів недостатньо досвіду…
Я дивлюся виступи окремих народних депутатів, щоб потім зробити свій вибір, за кого проголосувати. То хочу вам сказати, що позиції певних народних депутатів змінились у
кращий бік: вони розмірковують по-іншому, більший ухил роблять на Конституцію. Але ж не секрет, що при прийнятті того чи іншого рішення використовуються політичні компроміси.
— Як уважаєте, у майбутньому суди будуть без допомоги КС визнавати такі обмежувальні норми неконституційними?
— Будуть. Зараз переломити ситуацію важко. Питання навіть не в тому, що нинішні судді багато років працювали, так би мовити, за старими правилами, більше спираючись на принцип законності. Можливо, їм і легше застосовувати принцип верховенства права тому, що вони мають багатий досвід.
Річ у тім, що в нашій країні склалася ситуація, коли рішення суду оцінюється не в установленому законом порядку — вищестоящими судами, як записано в Конституції. А оцінюється до, під час та після прийняття рішення громадськістю, яка не завжди відповідає ознакам справжньої громадськості та, ймовірно, виконує чиєсь замовлення. Це велике випробування для судової влади.