ЧИ РЕАЛЬНО ПРИТЯГНУТИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЗА НЕВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ

«Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій», - знайоме формулювання з тексту норми права і з  теорії, але на практиці його застосовувати важко, особливо до державних службовців.

Тим не менш і Кримінальний кодекс України, і Кодекс адміністративного судочинства України передбачають механізми контролю за виконанням судових рішень та притягнення винних у невиконанні судових рішень осіб до відповідальності.

Зокрема, ще років шість тому до КАС України були внесені зміни, якими суттєво удосконалено судовий контроль за виконанням судових рішень. Мова йде про статтю 267 Кодексу. Зазначимо, що клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення подається до суду першої інстанції до винесення рішення по суті. Нормою статті передбачається, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді. В той же час стаття передбачає можливість зменшення штрафних санкцій.

Крім того кодексом передбачається і винесення окремих ухвал. Таку можливість надає стаття 166 КАСУ. Зокрема, Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. До речі, судді адміністративної юрисдикції неодноразово звертали увагу на цей механізм.

Тим не менш гучних випадків притягнення посадових осіб до відповідальності з використанням  таких механізмів досі не було.

Не досить приваблива картина існує і у площині ініціювання кримінальної справи відносно посадових осіб. Чому лише ініціювання? Тому що кінцевого результату притягнення посадової особи до відповідальності у практиці також поки не анонсувалось.

Утім, Кримінальним кодексом, зокрема статтею 382, передбачається можливість притягнення до кримінальної відповідальності. Підставою для ініціювання кримінального провадження відносно посадової особи в даному випадку є навмисне невиконання рішення суду. Законодавцем за такі дії передбачено штрафні санкції в розмірі від 750 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до 5 років з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Звичайно, що на практиці реально притягнути до відповідальності посадових осіб за невиконання судового рішення немає можливості через цілу низку причин, але сама по собі ініціатива стосовно цього справляє позитивний ефект на роботу посадових осіб та виконання судових рішень.

Законодавцю необхідно створювати більш дієві механізми притягнення державних службовців до різних видів відповідальності за порушення вимог закону, в тому числі запровадження персональних штрафних санкцій щодо них. Такі пропозиції неодноразово висловлювались представниками бізнесу та юридичної спільноти, особливо щодо співробітників податкової служби. Більш того, було розроблено низку законопроектів, але далі обговорення справа так і не дійшла.