Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судами розглядалась справа за позовом Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом особи про визнання поруки припиненою.
Банк вказував, що в порушення умов кредитного договору позичальник узятих на себе зобов’язань належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, про наявність якої та необхідність її погашення неодноразово повідомлялись боржник і поручитель, у тому числі й шляхом направлення письмової вимоги. Заборгованість сплачена не була, тому Банк просив на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача всю суму позики та заборгованість.
Відповідач пред’явила зустрічний позов та зазначила, що порука є припиненою в порядку частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки останній платіж позичальник здійснив 30 грудня 2014 року (із запізненням на 10 днів), а наступний термін платежу за договором був встановлений до 20 січня 2015 року (включно), який позичальник не здійснив. Вимоги до поручителя пред’явлені зі спливом 6 місяців після настання строку для виконання певної частини зобов’язання.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову Банку відмовлено, зустрічний позов задоволено та визнано договір поруки припиненим.
Апеляційний суд, навпаки, позов Банку задовольнив, а у задоволенні зустрічного позову відмовив. Рішення апеляційного суду залишив без змін ВССУ.
Верховний Суд України задовольнив частково заяву особи про перегляд судових рішень та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
ВСУ зазначив, що суди не врахували, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Крім того, суди не з’ясували, чи пред’явив банк вимогу до поручителя в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем, та чи припинилась порука за окремими платежами.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
ВСУ роз’яснив, що умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник.
ВСУ дійшов висновку, що в разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку (постанова від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16).