Байти справедливості

ВАЛЕНТИН СЕРДЮК, заступник керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Традиційна паперова форма вирішення правових спорів потребує вдосконалення, адже суди вже не можуть у розумні строки розглядати ту кількість справ, яка перебуває в їхньому провадженні. Ще більш ускладнює роботу недосконалість окремих норм процесуального законодавства та значна кількість вакантних посад суддів. За таких умов одним із вагомих факторів полегшення роботи є здійснення правосуддя електронним способом.

Почати з норм

Науково-теоретичні напрацювання повинні знаходити чітке розуміння їх подальшого впровадження. Тому необхідно констатувати тісний зв’язок теоретичного обґрунтування та практичного втілення передових науково-практичних розробок, які можуть бути цінними в контексті здійснення правосуддя. Отже, слід звернути увагу на кілька найбільш проблемних напрямів упровадження електронного судочинства та окреслити низку організаційно-правових заходів, проведення яких допоможе досягти бажаного результату.

Одним із таких заходів повинна бути фіксація в нормах закону «Про судоустрій і статус суддів» електронного судочинства як способу проведення процесу. Адже чинне законодавство не оперує поняттям електронного судочинства, і, хоча перші кроки в цьому напрямі намічені в проектах процесуальних кодексів, у законі також доцільно передбачити окрему норму, в якій вказати на альтернативність здійснення судочинства в паперовій та електронній формах.

Велике значення для впровадження електронного судочинства має введення поняття «електронна судова справа (електронне кримінальне провадження)». Йдеться про систематизовані електронні файли, які містять дані щодо позовної заяви, заяви, скарги, подання, матеріалів кримінального провадження. Крім того, до такої справи не зайво віднести й інші процесуальні документи, які подаються до суду й можуть бути предметом розгляду, а також документи, які виготовляються судом за результатами розгляду справи по суті, в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, електронна судова справа — це викладені й систематизовані у вигляді електронних файлів дані позовної заяви, заяви, скарги, подання, клопотання, матеріалів кримінального провадження, інші процесуальні документи, які відповідно до процесуального закону можуть бути предметом розгляду в суді, та процесуальні документи, виготовлені за результатами судового розгляду. Наведене дає можливість пропонувати відповідні доповнення до норм процесуального законодавства.

Інформаційний доступ

З метою вдосконалення правосуддя слід відкрити державні реєстри для судових органів. Під час слухання справ, кримінальних проваджень часто виникає необхідність в одержанні витягів і довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, даних зі Спадкового реєстру, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, витягів з Державного земельного кадастру, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень тощо. Проблеми в одержанні такої інформації виникають з огляду на загальний принцип диспозитивності, зокрема цивільного судочинства. Без подання особами, які беруть участь у справі, заяви про витребування доказів суд позбавлений можливості одержати необхідні для правильного вирішення спору дані.

Фактично на сьогодні доступ судів до державних реєстрів обмежений. На законодавчому рівні питання доступу врегульовано тільки щодо ЄДРЮОФОП. Водночас нотаріуси та державні виконавці забезпечені доступом до реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, існує нагальна потреба в забезпеченні судів доступом до державних реєстрів, оскільки це сприятиме становленню принципу процесуальної економії, забезпечить додержання процесуальних строків розгляду справ, підвищить якість ухвалених рішень, зменшить кількість їх змін і скасувань, покращить стан захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

У другій половині 1980-х рр. у Європі спостерігався активний процес зміни в політиці доступу до інформації в напрямі розширення такого доступу. Це дозволяє громадськості, журналістам, державним органам отримувати закриту раніше інформацію.

Водночас варто зауважити: об’єднання й використання державних реєстрів на рівні Європейського Союзу поки що є проблемною. Тому Європейська комісія намагається реалізувати концепцію коректного функціонування об’єднаних реєстрів, оскільки такий крок посилює прозорість діяльності органів державної влади членів ЄС, додатково зміцнює бізнесове середовище, яке працює за уніфікованими правилами, та підвищує рівень судового захисту. Низка реєстрів уважається частиною компетенції генерального директора Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ). Сюди належать реєстри суб’єктів підприємницької діяльності, відомості про неспроможність, земельні кадастри. За оцінками Європейської комісії, реалізація взаємозв’язку реєстрів дає змогу зекономити до €70 млн на рік.

Пройдений шлях

Зарубіжний досвід доводить, що за наявності чітко визначеної мети можливо досягти позитивного результату — впровадження електронного судочинства. Так, усебічна інформатизація, проведена в середині 1990-х рр. у Естонії, дала свої плоди, незважаючи на складнощі з бюджетним фінансуванням системи електронного урядування (її частиною є електронне судочинство). З урахуванням обмежених можливостей у цій балтійській країні відмовилися від створення одного великого інформаційного центру, в якому б зберігалися й опрацьовувалися всі дані державного значення та який би надавав державні (адміністративні) послуги он-лайн, як це зроблено в більшості країн ЄС. У результаті цього було створено децентралізовану систему зберігання даних, яка об’єднала всі державні інформаційні реєстри в одну мережу.

Відмінність інформаційних технологій та підходів, що використовувалися для підтримання і зберігання баз даних відповідних державних органів, призвели до необхідності розробки єдиного стандарту щодо обміну даних, який регулює взаємодію різних інформаційних систем. Доступ населення до цих сервісів забезпечується електронними ідентифікаційними картками. Такі правила дозволили Естонії стати першою у світі країною, яка забезпечила можливість електронного голосування громадян на виборах до Європейського парламенту у 2011 р.

Крім того, важливим для України є досвід Грузії, яка зовсім недавно перейшла на електронну взаємодію громадянина та держави, надання інформації та документів у електронному вигляді. Перехід Грузії до електронного типу державних послуг (у тому числі й судових) забезпечив цій країні 8-е місце у світі за легкістю ведення бізнесу. Серед відправних моментів такого успіху можна виокремити ініціацію та підтримку передових інформаційних технологій, високий рівень розвитку інформаційно-комунікаційної компоненти та наявність висококваліфікованих кадрів. Отже, важливими для розв’язання проблеми впровадження електронного судочинства є зазначені підходи, а також відповідний рівень фінансування проектів та підвищення інформаційної грамотності населення.

З метою покращення доступу до правосуддя та практичного провадження електронного судочинства необхідно розробити загальнодержавну концепцію розвитку державних (адміністративних) та судових електронних послуг, створити децентралізовану систему обміну даними, на основі зазначеної концепції затвердити положення про Єдину судову інформаційну (автоматизовану) систему, яка б повною мірою забезпечувала здійснення судочинства в електронній формі.

Роботі — місце

Одним із важливих питань організаційного характеру в процесі впровадження електронного судочинства є створення автоматизованих робочих місць. Сучасні масштаби й темпи розвитку засобів автоматизації в судовій системі ставлять завдання проведення комплексних досліджень, пов’язаних з усебічним вивченням і узагальненням породжених при цьому проблем як теоретичного, так і практичного характеру.

Представники економічної науки та науки державного управління напрацювали концепцію розподілених систем керування суб’єктами економічної діяльності та державних органів, де передбачається локальна обробка інформації. Для реалізації ідеї розподіленого управління необхідно створити для кожного рівня управління й кожної предметної сфери автоматизовані робочі місця.

Створення й функціонування автоматизованих робочих місць на основі принципів системності, гнучкості, стійкості, ефективності може дати ефект тільки за умови правильного розподілу функцій та навантаження між користувачем і комп’ютером. Лише за такого підходу АРМ може бути засобом підвищення не тільки продуктивності праці та ефективності управління, а й соціальної комфортності фахівців.

Отже, АРМ у суді — це програмно-технічний комплекс, призначений для автоматизації діяльності судді та працівника апарату. Основною характеристикою автоматизованого робочого місця є орієнтація на користувача, який не має професійної підготовки для використання складної комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, але обізнаний у галузі судочинства та організаційного забезпечення судового процесу. Залежно від категорії користувачів і відповідно до характеру вирішуваних завдань розглядають 3 види автоматизованих робочих місць:

• керівника (в нашому випадку — суддів, керівництва апарату та структурних підрозділів);
• спеціаліста (помічника судді, консультанта, секретаря судового засідання);
• технічного й допоміжного персоналу (діловода).

Основними функціями, що автоматизуються, необхідно визначити:

• введення інформації та її первинне опрацювання;
• підготовка та оформлення судових документів (судових рішень) і документів загального характеру (відповіді на скарги, запити, подані в порядку законів «Про звернення громадян та «Про доступ до публічної інформації»;
• ведення картотек документів і архівів;
• опрацювання статистичних даних і формування статистичних звітів;
• контроль виконавської дисципліни.

Оскільки зазначені операції є різнорівневими та різноспрямованими для судів, можливим є використання типових автоматизованих робочих місць з урахуванням специфіки діяльності суду (ланкове та інстанційне розташування, спеціалізація, особливості розгляду певних категорій справ, особливості застосування окремих норм процесуального законодавства.

Умови змін

Під час впровадження електронного судочинства при розробці єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи необхідно враховувати низку вихідних моментів. Зокрема, правильне обрання системи керування базами даних дозволить забезпечити уніфікований підхід до створення й використання її функціоналу з метою оптимальної експлуатації в судах різних інстанцій та врахувати положення процесуального законодавства. Натомість довільний вибір системи керування базами даних може призвести до зупинки роботи суду, а також не забезпечить дотримання вимог ст.8 закону «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Також необхідно забезпечити функціонування однієї системи, здатної вирішити питання одночасного ведення і судового, і загального діловодства, що дозволить виготовляти та зберігати в ній всі документи відповідної установи.

Крім цього, слід пам’ятати, що досягти зручності у використанні, зрозумілості роботи системи для користувача, наявності швидкого й потужного механізму пошуку інформації, швидкості в налаштуванні та технічної гнучкості для переоснащення можливо за умови змін у законодавстві, а також установлення різного рівня доступу до інформації відповідно до функціональних обов’язків користувачів.

Не можна забувати і про створення належних умов для роботи судді, а саме: побудову ефективної системи підтримки прийняття рішень, що має на меті досягнення правильної та усталеної судової практики, дотримання строків розгляду справ. Необхідна також розробка уніфікованої системи «Судова практика» з потужним арсеналом пошукових засобів та інтеграцією з базою нормативно-правових актів, а також із Єдиним державним реєстром судових рішень. Крім цього не завадить уніфікована система «Судова аналітика», яка дозволить досягти однакового та правильного застосування норм права.

Ще одна необхідна умова ефективності новацій — забезпечення доступності правосуддя та відкритості суду для громадян, що має включати в себе:

• спрощений та зручний спосіб подання в електронному вигляді заяв, скарг, клопотань, апеляційних, касаційних скарг до відповідного суду;
• оперативне отримання електронних копій судових рішень учасниками процесу;
• повноцінне інформування громадян в аспекті одержання будь-якої інформації відповідно до законів «Про звернення громадян» та «Про доступ до публічної інформації».

І, звичайно, потрібно створити автоматизовані робочі місця різнофункціонального спрямування для суддів, помічників суддів, консультантів, спеціалістів, секретарів судового засідання та технічного й допоміжного персоналу.